Норвакс

Літопис Галицький

“На території розважального комплексу “Маєток Святого Миколая” в Івано-Франківській області стався конфлікт двох “Святих Миколаїв”. Про це розповів в. о. директора Національного природного парку “Гуцульщина” Юрій Стефурак на сторінці комплексу в Facebook.

Стефурак повідомив, що на території комплексу з’явився Віталій Ходан, який до лютого 2018 зображав Святого Миколая. Тоді ж у садибі приймав гостей місцевий священик Василь Павлюк, начальник рекреаційно-виховного відділу комплексу “Маєток Святого Миколая”, який протягом останнього року виконував роль Святого Миколая. Між ними стався конфлікт.

Раніше Стефурак повідомляв про спробу рейдерського захоплення будівель та землі комплексу місцевою сільрадою”.

(http://pravda.if.ua, 29 листопада 2018 року)

 

У рік 7 526 [2018]. Ходив ще того року по землях пістинських з номерами [кадастровими] у  лісі темному, аки хитрий лис, Миколайко [Святий] на прозвисько Колян Заповідницький та носив на плечах своїх мішок великий, аки Устюг [фестивальний] у землях вологодських, доверху напханий листами від діточок чемних, різочками свіжовиламаними для [діточок] нечемних та чудодійним апаратом [касовим].

Поставив же сей Миколайко собі [за княжим указом] на землях пістинських луб’яні хороми гуцульські під металочерепицею, опудала різних звірів лісових у куті [одному] порозкладав, касовий апарат у куті другому примостив, янголів небесних під стелею почепив [біля люстри] і кожного, хто приходив до нього, яйця учив розмальовувати та [горщики ліпити], аки не святий.

Коли ж минала зима і жарко ставало йому в бороді [ватяній], шапці теплій та кожусі вовняному, залазив Колян Заповідницький у пивницю темну в скелі [холодній], а ночами вибирався зі сховку свого і по хатах пістинських ходив [тренуватися] перед святами –  комусь свиню дику підкладав під подушку, комусь – камінь за пазуху, комусь – жабу [з гадюкою] на груди.

Зібралися тоді пістинці з усіх земель [своїх] на раду сільську та за голову, опухлу від твердих подарунків вічних [під подушками], кріпко взялися, бо не могли більше терпіти на землях своїх пістинських неподобства сього [Миколайка] непроханого. Намислили ж пістинці обрати свого Николку Пістинського угодником [святим] та чудотворцем, бо мав він уже і кожуха із вертепу торішнього, і шапку незгіршу, а мішок [навіть більший] для бюджету сільського, тільки апарата касового бракувало йому вельми та коли шапка [на вухо] зсувалася, то ріжки з-під неї вистромлювались.

Пішов тоді до [маєтків] Коляна Заповідницького грізний Николка Пістинський та наказав йому жити, аки личить святому, у царстві [небеснім], бо не має він документів на землю пістинську, а коли не забереться по-доброму, то понесе його [Пістинька] разом з бородою, кожухом і шапкою аж в синє море, до протоки [керченської], під навалу суден московських, і ще кілька слів [по-пістинськи] додав.

І розгнівався вельми Колян Заповідницький на [анексію] сю та агресію неприховану, пішов він з хоромів своїх гуцульських назад [до лісу темного] та оголосив там стан вельми воєнний і вирубав нафіг увесь ліс той карпатський нечемним пістинцям на різочки [під подушку].

 

НОРВАКС

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!