«Сьогодні, 22 квітня, в Івано-Франківську проводять акцію ”Чиновники на інвалідних візках”.

…Щоб на собі відчути, наскільки місто є комфортним для людей на інвалідних колясках, керівники структурних підрозділів виконкому спробували проїхати у візках центральними вулицями. З Вічевого майдану рушили ”соткою”. Перша зупинка і перше непоборне випробування – скористатись банкоматом. На центральній вулиці міста, кажуть люди з інвалідністю, жодного доступного дня них банкомату.

Біля Ратуші до міського голови звернулися люди, які не бачать, щоб той спробував походити центром міста ще й у пов’язці на очах».

(http://www.galka.if.ua, 22 квітня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Хотів того року лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько тягнибокоугодний Мер Франківська, щоб [добре] усім було в городі галицькому, а лучче всього калікам немічним, бідакам убогим, пенсіонерам приміським та іншим смердам блаженним і [чиновникам] міськвиконкомівським. І приходили до хоромів його білих з усіх країв города галицького – від Микитинців до Угорників – люди від горя й нужди [почорнілі] та біди й болячки свої перед ним показували, а він угодити усім старався, співчував вельми та в [ігри рольові] так забавлявся, аж [піар] у ефірі йшов.

Звелів же Руслан-Марципан запрягти [пару рабів] у воза свого інвалідного, торбу жебрацьку на шию завісив та за маршрутом своїм буденним вирушив соткою [за грішми] до банкомату, а потім до суду праведного завернув і лиш трохи [до тюрми] не потрапив. Там же, де піт з чола його благочестивого капав, [верби золоті] за ним виростали, а услід за ним котилася, аки торба [повна] з високого горба, челядь уся його мерська, писарі славні та іконописці нерукотворні й лупили [всіх навколо] дрючками, галузками та іншими шутками, аки святий Мох [перкалабський] дівок дискотечних, бо за тиждень – Великдень.

Та на шум той великий зійшлися з усіх околиць [города галицького] незрячі угорницькі, сліпці опришівські, кобзарі пасічнянські та інший [електорат] приміський і, намацавши Руслана-Марципана перед собою, просили його слізно, щоб він або [очі] собі вибрав, аки вони його [на виборах], або хоча б тряпочкою Фемідиною їх тимчасово зав’язав, аки [гаркот] із хабарами, та походив отак комфортно посеред города галицького. Та нічого на це не відказав їм Руслан-Марципан, бо вже [глухонімим] пообіцяв увійти у їхнє становище, тож тільки головою мудро та поважно кивав, аки [кувалдою] замашною, та невиразно мугикав щось [без мегафона].

Коли ж [випробування] тяжкі він пройшов достатньо і громаду потішив шутками вербовими, то замислився вельми Руслан-Марципан над питанням стругацько-любомудрим: [чи трудно бути богом]. Та щоб на собі відчути труднощі богоугодні, різьбярам гуцульським наказав [хреста] собі доладного змайструвати та ковалів фестивальних зі цвяхами гострими [до города галицького] закликав.