Норвакс

«Міський голова Івано-Франківська пропонує чиновницям попрасувати прапори. В Івано-Франківську до Дня незалежності України вивісять нові державні прапори – на місце тих, які потребують заміни. Крім того, що прапори мають бути новими, вони повинні бути попрасованими. На цьому під час сьогоднішньої оперативної наради у міськвиконкомі наголосив Руслан Марцінків.

«Там є такі «пожовані». Маєте в департаменті жінок? Попросіть праски принести і попрасувати», – звернувся міський голова до директора департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайла Смушака».

(http://styknews.info, 16 серпня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Порядки робив того року в городі галицькому лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Прибиральник Великий та Універсальний, з порохами [шоколадними] по-всякому боровся, аки з олігархами лютими, ботами фейсбучними та іншими [вітряками], поребрики придорожні машинами велетенськими шкробав, пуцував та [вичищав], аки касу бюджетну, калюжі від болота приміського [відмивав], аки бабло пупсове, баляндраси в усіх ящиках телевізійних без мегафона правив, язиком невтомним, аки [тріпачкою], повітря із гучномовців призупинкових стрясав, а ще [тротуари], бруківочкою встелені, аки гори Кавкасійські, чисто вилизував та іншим клінінгом, аки [кунілінгусом], з приємністю великою займався.

Бо був же того року срач великий у городі галицькому, що від москалів клятих, ляхів [зажерливих], чуді білоглазої, мордви і жидви половецької та інших [комуністів] у спадок йому дістався, а паче ж усього австріяки стародавні накапарили в городі галицькому, бо [бруківкою] недовиколупаною усі площі та улиці позакладали, а ще хороми такі [старі] набудували, що аж валяться теперечки, під [новобудови] місце вельми поволеньки звільняючи, та цеглою старою улиці городські, обійстя підміські та паркани скоробагацькі густо [засмічуючи].

А ще ж бардак у городі галицькому полишався від влади колишньої, бо сама тільки [шкода] заїжджена та збитки шалені від попередників [міськвиконкомівських] та опонентів політичних зосталися, і не було ні [вай-фаю] в громадських туалетах, ні сакур під хоромами білими, ні тризуба чорнобривцевого попри дорогу, до того ж якісь [митці] непонятні стіни, гарно поштукатурені, муралами костурбатими попсували, смерди чужинецькі у ліфтах [недосвячених] калюжі надзюрили, а у дворах пообвисали [хоругви та знамена] пожовані, аки обіцянки передвиборчі, та такі запрані та вицвілі, що аж зірка п’ятикутна крізь [три пальці] та кольори національні просвічувала, а ще посуду немитого у пісочницях [поіменованих] зібралося вельми, і шкарпетки [чапаєвські] скрізь по кутках стояли.

Зібрав тоді усю дружину свою [комунальну] лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Порохотягнибакс і наказав воєводі [високоосвіченому та вельмивченому] Михалкові на прозвисько Мийдодир, аки правдивому начальнику та командирові мочалок, чувих, герлів та інших кобіт, стати на чолі сеї дивізії [бабської]. Коли ж взяли вони до рук своїх залізка гарячі, ганчірки вологі, мітли та лопати, відра та каструлі, і [почали ж] прати, гладити, їсти варити, дітям задниці підтирати та до школи їх відправляти, то й бардак минув у городі галицькому, і [срач] припинився.