Норвакс

«Сьогодні розпочалося голосування за назву нового моста через Бистрицю Солотвинську у Франківську. Про це повідомив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Як повідомляв «КУРС», у травні цього року заклали камінь під будівництво моста в Івано-Франківську. Роботи оцінили у близько 200 мільйонів гривень. Міський голова Руслан Марцінків доручив УКБ разом з патронатною службою оголосити конкурс на найкращу назву для моста. Він нагадав, що назву дитсадка “Вишиванка” запропонувала сама громадськість.

Нагадаємо, на одній з оперативних нарад Руслан Марцінків жартома сказав, що міст можна буде назвати іменем Миколи Івановича Вітенка, якщо його встигнуть збудувати за період цієї каденції».

(http://kurs.if.ua, 12 вересня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Гуляв того року бережком річеньки бистрої та солотвинської лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Мер Франківська, та закладав, аки попередник його князь ятвязький Вікторус на прозвисько Ануш [за комір], мости багатомільйонні, новітні та [безіменні], позначав їх каменями величними із таблицями вельми пишними, пам’ятними та меморіальними, а тими камінчиками, що менші та плоскіші були, [жабки] до берега другого пускав і тішився з того, аки хлопчик в садочку вишневому імені [вишиванки] пасічнянської у пісочниці [іменній].

І ходили за ним слідом луччі люди города галицького, сиромудрі та [на два роки] обрані, та все назви [різні] для мостів придумували, бо знали вони, що аки назвеш моста, так і [стоятиме] він – свободно чи самопомічно, укропно чи припорошено, або навіть батьківщинно чи [позафракційно]. Встали тоді найперше ченці червоносердечні та [галасували] вельми, аби зробити моста у вигляді труби газової – такої низенької, аки тарифи давні, та з перилами над ним, аки коси [розпущені], а міст Княгининським назвати на честь княгині-ізгойниці Улії Володимирівни та [села давнього] Княгинина. Та заперечили їм патріоти найбільші, що міст має зватися [Шевченковим], аки премія національна, гордість футбольна та воєвода коломойсько-буковельський Александер [Яш] на прозвисько Великий Будун Доріг.

Інші ж казали, щоб міст той у вигляді трубочки [вафельної] поставити, аки тунель до майбутнього світлого, де всі [по-новому] житимуть та в шоколаді купатимуться, і назвати його Порошинкою Мармулядовою на честь [пожежі станиславівської]. А бояри садомазопомічні, гукнувши: «Нас рать!», завалили береги обидва сміттям, [туристами] та іншим непотребом львівським і на честь Сонцесяйного наректи його [взяли] і запропонували, аки [вишиванку] на Пасічній – Садіком. І тільки лицарі свободні голосніше від усіх на всі [чотирнадцять] голосів у раді городській заволали, що замість моста збудувати треба переправу паромну з кранами забудовницькими по обидва боки та й назвати її – Тягни [на той] Бок.

Коли ж стемніло уже і спати усі повкладалися [у городі галицькому], а потім ще й похолодало вельми та скувало кригою воду під мостом [незбудованим], прийшов хтось під покровом ночі та на кризі річечки бистрої та солотвинської, аки на переправі [тимчасовій], нацарапав хутенько «Тут був Миколка Іванкович», ім’я [своє] увіковічнивши, та словом із трьох букв [дмб-2017] кінець каденції своєї позначив.

НОРВАКС