Норвакс

«Керуючий справами Івано-Франківської обласної ради, “свободівець” Василь Скрипничук збирається піти з посади… Посадовець назвав шість причин свого рішення про звільнення.

“Найперше – це те, що нинішня влада не відповідає тому, що я хотів би бачити. Комплекс цих владних відносин вийшов за рамки, в яких я колись працював і в яких я би хотів працювати далі. Воно починає втомлювати. Тому я при владі бачити себе не хочу.

Нагадаємо, Василь Скрипничук не вперше заявляє про відставку: у червні цього року після скандалу на “ПортоФранкоГогольФест” він пішов у відпустку з подальшим звільненням, але не звільнився».

(http://kurs.if.ua, 28 вересня 2016 року)

У рік 7 523 [2016]. Ходив того року в городі галицькому довкола хоромів білих із [посадами] високими писар вельми облрадісний Базилевс на прозвисько Крокодил [Мистецький] та, ідучи довгою дорогою з відпустки добре оплачуваної у відставку давно обіцяну, [причини] різні шукав, щоб діла ніякі не рішати, теми ні з ким не перетирати, [взагалі] не робити нічого та всякими іншими [справами] не керувати. І нарахував він тих причин немислиме множество, пальці на руках загинаючи, а щоби всіх їх перелічити, [свободних] трипальців на кожній руці йому ледве [вистачило].

І була причина найперша в тому, що вельми зір йому [затуманився], аки од харківського спирту метилового чи станіславського [вапна] інсталяційного, і став писар Базилевс, аки мавпочка з баєчки, [недобачати], та й не бачив уже він ні рамок комплексу відносин владних, ні табелів про ранги чітко виписаних, ні навіть логічної драбини [феодальної]. І скільки не вдивлявся він до знемоги повної у коридори владні у [хоромах білих], аки в прірву нічим не заповнену, але побачити себе там ніяк не міг та й [не хотів] більше.

Бо ж повсідалися тоді на посадах воєводських та на престолах княжих самі лише невігласи, нездари, нендзи, глитаї, харцизяки, бузувіри, гультіпаки, а паче всього на поверсі [третьому], цілком несвободному та припорошеному, аж гидко стояти йому було коло сих [органів] владних і трошечки стрьомно.

І друга ж причина була в тому, що ноги у писаря Базилевса вельми [ослабли], ставши, аки від вина молодого, глиняні або ватяні, і носили його, аки [воном] якимось втомленого, зиґзаґами децентралізаційними, і від того [в рамки] владні ще важче йому потрапити було. І хоч приємно було йому почуватися аленом делоном та дартаньяном серед всіх отих невігласів, нездар, нендз, глитаїв, харцизяк, бузувірів, гультіпак, що повсідалися тоді на посадах воєводських та на престолах княжих, а паче всього на поверсі [третьому], та коли на палях із хоромів білих виносити почнуть голови княжі та боярські, тяжко було б йому [змитися] вчасно від кодла сього нечестивого, якби перестав працювати ліфт [неосвячений].

Так і ходив того року [ціле літо], стіни у хоромах білих підпираючи та у вікна третього поверху заглядаючи, писар облрадісний Базилевс, аж поки не сів, аки [кіт] учений та британський, у монастирі [нафто-газовому] за підручники, посібники та інші молитовники, бо учити та повчати ніколи не пізно, аки і [гріхи] замолювати.