Обережно, ґвалтівник!

18 листопада відзначається європейський День захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. За даними Ради Європи, кожна п’ята дитина в Україні (21%) страждає від різних форм сексуального насильства. Не є винятком і наша область. З початку року на Прикарпатті зафіксовано п’ять випадків сексуального насильства над дітьми від 3-х до 14-ти років. Більшість з них сталися посеред білого дня.

 

Від хлопчика до дівчинки

29 липня 16-річний підліток у басейні університету нафти і газу зґвалтував четвертокласника. Поліція тоді зареєструвала кримінальне провадження за ч. 3 ст. 153 ККУ (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої особи або яке спричинило особливо тяжкі наслідки). Та справу закрили, бо батьки школяра не мали претензій.

Однак вже 27 вересня той самий підліток вчинив інший злочин. Він підсів до дитини в автобусі, в якому вона їхала з бабусею та п’ятирічним братом. Втершись у довіру, хлопець під приводом супроводження дітей до туалету в кафе у центрі Івано-Франківська зачинився з дівчинкою у кабінці.

Івано-Франківський міський суд обрав підозрюваному запобіжний захід – утримання під вартою. Проте апеляційний суд скасував це рішення та дозволив внести заставу в розмірі 50-ти прожиткових мінімумів (приблизно 80 тис. грн.). Родичі гроші внесли, і хлопець на час слідства перебуватиме на волі.

 

Дорогою зі школи

19 вересня на Коломийщині посеред білого була зґвалтована 11-річна дівчинка, яка поверталася зі школи головною вулицею села. 20-річний юнак, уродженець Волині, кілька днів ретельно планував злочин, ще за день до нападу купив скотч та виглядав собі жертву. Побачивши школярку, він затягнув її в кущі біля річки і зґвалтував. На місці події поліцейські знайшли слід його ноги та скотч, яким він зв’язував дитину.

Зловмисника затримали через добу в сусідньому селі, де він проживав з мамою та вітчимом. Хлопець розповів поліції, що йому це дуже сподобалось, тому, якби його не затримали, він продовжував би й далі. У поліції відзначають, що візуально у хлопця – явні ознаки розумової відсталості. Він казав, що зустрічався з дівчиною, з якою ще не вів статеве життя, і гормони, певно, вдарили йому у голову.

А 7 листопада близько 14 год. у Калуші на дев’ятирічну дівчинку, яка йшла зі школи по залізничній колії, напав невідомий чоловік. Він задовольнив свою хіть неприродним шляхом та вкрав у школярки телефон і гаманець. Втім вона змогла вирватися від нападника, побігла додому й розповіла про все мамі, яка відразу ж зателефонувала в поліцію. Вже через півтори години правоохоронці знайшли кривдника дитини неподалік від місця злочину. Ним виявився 28-річний житель Рожнятівщини, він був нетверезий.

За цими фактами розслідуються кримінальні провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 153 ККУ (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом) та ч. 2 ст. 186 (грабіж, поєднаний з насильством).

 

Фатальний співмешканець

17 жовтня жителька одного з сіл Коломийського району повідомила поліції, що підозрює свого співмешканця у розбещенні її 14-річного сина. Правоохоронці з’ясували, що чоловік, раніше судимий за грабіж, і справді всупереч волі хлопчика, тобто із застосуванням насильства, задовольняв свою статеву пристрасть з ним. Відомості за цим фактом внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чоловіка затримали.

 

Труднощі розслідування

Цього року прикарпатська поліція направила до суду шість кримінальних проваджень щодо злочинів, вчинених на сексуальному ґрунті відносно неповнолітніх. Начальник відділу ювенальної превенції ГУНП в області Алла Бойчук розповідає, що зазвичай такі злочини скоюють люди, які перебувають на обліку в психіатричних лікарнях або у стані сп’яніння.

Вона каже, що хоча поліція не розголошує імена постраждалих та їхніх кривдників, місця проживання та інші контакти, щоб не можна було ідентифікувати дитину, але проводити розслідування анонімно майже неможливо. Правоохоронці оглядають місце злочину, проводять допити, працюють у школі та з психологами, тому люди все одно дізнаються про такі випадки. Хоча, можливо, деякі факти про сексуальне насильство і замовчуються. Не завжди діти зважуються розповісти про таке батькам, а родичі не завжди готові до розголосу. Бувають випадки, коли батьки спершу повідомляють у поліцію, а потім забирають заяви.

«Спочатку батько четвертокласника повідомив у поліцію про сексуальне насильство, але коли зрозумів, що ми направляємо хлопчика на медогляд і буде розголос, то забрав заяву з поліції. Якщо мова йде про дівчинку, то, хоч це і неправильно, але зґвалтування сприймають зовсім інакше. Ми батькові наголошували, що заради того, щоб хтось інший не потерпів від дій цього хлопчика, не потрібно забирати заяву. Він все-таки забрав, і вже через місяць ми маємо випадок з розбещенням трирічної дівчинки», – зауважує Алла Бойчук.

Вона наголошує, що поліція намагається робити все, щоб якомога менше травмувати дитину. Наприклад, допит проводять тільки раз і в присутності психолога, який допомагає підібрати потрібні слова. Однак якщо дитина в 11 років потерпіла від сексуального насильства, то її життя фактично зламане.

«Психологам треба дуже багато працювати, щоб дитина могла нормально жити далі. Наприклад, ця трирічна дівчинка, швидше за все, не розуміла, що з нею відбувається і наскільки це погано. Є діти, які все-таки змогли справитися з цим, одружуються і нормально живуть. Але є й такі, які замикають в собі», – каже начальниця відділу ювенальної превенції.

Інколи діти, за її словами, використовують тему сексуального насильства для свого захисту від інших проступків, тому бувають і неправдиві повідомлення про зґвалтування. Наприклад, дівчата декілька днів не ночують вдома, а потім заявляють у поліцію, що їх зґвалтували. Згодом з’ясовується, що це або неправда, або вони добровільно вступили у статеві відносини, і справу перекваліфіковують.

«Недавно в Городенківському районі народила 14-річна дівчина. Батьки не писали заяву, бо хлопець обіцяв одружитися. Є багато таких випадків, але якщо немає заяв і претензій, то ми нічого не можемо зробити», – зазначає працівниця поліції.

Тобто притягнути педофіла до відповідальності можна лише після того, як він вчинив злочин і потерпілі звернулися із заявою в поліцію, або якщо є підстави підозрювати його у замаху на зґвалтування. Лише тоді йому загрожує до 15-ти років позбавлення волі за ст. 152 ККУ (зґвалтування).

«Є таке поняття, як замах на злочин. Треба довести, що підозрюваний мав намір це зробити. Мають бути вчинені дії, пов’язані, наприклад, з розбещенням, тобто за запрошення на квартиру чи переписку ми нічого не можемо зробити. Але якщо зловмисник робив непристойні пропозиції, переглядав з неповнолітніми фільми порнографічного характеру, демонстрував статеві органи, роздягав їх, то в такому випадку його можна притягнути до відповідальності», – продовжує вона.

Алла Бойчук радить дітям не ходити поодинці у неосвітлених та безлюдних місцях, а батькам – контролювати їх, бути з ними постійно на зв’язку і при можливості супроводжувати їх у школу та додому.

 

Поради психолога

Наталія Чаплинська колись працювала психологом-експертом з кримінальних справ в обласному психоневрологічному диспансері, тому часто мала справу з дітьми, яких зґвалтували. Вона радить обов’язково консультувати дітей, які зазнали сексуального насильства, у психологів та психотерапевтів. Каже, що допомога потрібна не тільки дітям, а й батькам та родичам, щоб вони знали, як правильно поводитись з дітьми.

«Дитина переживає такий стрес, який дорівнює стресу «вмерти і ще раз народитися», але з певним відхиленням, якого завдав ґвалтівник. Тобто це дуже страшно. Батьки і родичі не мають жити в ілюзії, що це пройде само по собі, як нежить. У таких випадках потрібне довготривале лікування. За тиждень, місяць чи рік ця травма не пройде. Згідно зі статистикою і досвідом, вона залишається на ціле життя. Інша справа, як діти живуть з цієї травмою і як можуть з нею справлятися», – розповідає Чаплинська.

За її словами, дитина повинна знати, що коли до неї підходять, гладять в інтимних місцях, розмовляють на сексуальні теми, роблять непристойні пропозиції, то вона одразу ж повинна розповісти про це батькам, а ті – миттєво зреагувати. «Я проводила експертизи з дітьми, які зазнали сексуального насильства, і мене вражали випадки, коли ґвалтував хтось із родичів, а мама навіть не здогадувалася про це. Це свідчить, що вона не цікавилася життям дитини і в них погані відносини, а так не має бути», – зазначає психолог.

Тож Наталія Чаплинська дає декілька простих порад, як діяти батькам у тому випадку, якщо їхня дитина зазнала сексуального насильства:

1) потрібно любити свою дитину, незважаючи на те, що трапилося;

2) з увагою та розумінням ставитися до замкнутості дитини або, навпаки, до агресивної та емоційної поведінки – кожна дитина по-різному реагує на такі речі;

3) набратися терпіння, щоб допомогти дитині вийти з того стану, і виконувати рекомендації психолога;

4) бути завжди поруч з нею, щоб вона почувала себе у безпеці, – дитина має знати, що найближчі люди завжди поруч і приймуть її, незважаючи ні на що;

5) ніяких принижень і дорікань – дорікання можуть бути хіба що дорослим за те, що вони допустили це, не навчили дитину, як діяти, не застерегли, не були поруч.

Наталя Козак