Іванофранківець Олександр Гасанов є господарем унікального собаки, таких більше немає на Західній Україні, а в країні їх налічується не більше десятка. Йдеться про породу бракко італьяно (що в перекладі дослівно означає «італійська лягава»), або ж її ще називають «італійський пойнтер». Ці собаки – мисливські, полюють на пернату дичину.

Порода має свою давню історію, вона була відомою ще за часів Римської імперії. Велику популярність лягаві мали і серед італійської аристократії, що підтверджують численні зображення цих собак на фресках і гравюрах XIV-XV століть. Бракко були улюбленцями багатьох представників герцогських будинків Медічі і Гонзаго, їхніми надійними помічниками в полюванні на птахів. У пізньому Середньовіччі представників породи ставало все менше, а в кінці XVIII століття окремі екземпляри бракко стали в Італії справжньою рідкістю.

До речі, любов до аристократичного способу життя в цих собак проявляється і донині. Кожен представник породи спить лише на дивані. Це дійсно правда. В мережі є всесвітня група власників псів породи бракко італьяно, де з кожного куточка світу надсилають світлини своїх чотирилапих аристократів, які відпочивають на дивані.

Олександр десь півроку міркував над вибором породи. Прочитав багато літератури, статей в інтернеті. Це мав бути особливий собака, а найважливіше – вправний мисливець, адже чоловік – голова мисливського клубу «Галицький ловецький клуб», ідея якого полягає у відновленні класичного стилю полювання, без браконьєрства.

Зрештою іванофранківець дійшов висновку, що найкраще йому підійде саме італійська лягава. В Україні є лише один офіційний заводчик цієї породи, він живе в Полтаві. Саме звідтіля рік тому Олександр і привіз свого чотирилапого друга. «Дуже важливо, аби породистий собака був легальним і мав всі необхідні документи, – пояснює Олександр. – Адже в іншому разі у тварини або в її нащадків можуть у подальшому з’являтись якісь зовнішні та поведінкові вади, тобто відбуватися так зване псування породи – виникають особливості, які не відповідають стандарту породи».

Олександр назвав пса за класичними традиціями – ще здавна заведено, що собакам мисливських порід дають географічні назви. Чоловік обрав кличку Дунай, віддаючи данину історичній справедливості, оскільки колись Галичина була в складі Дунайської імперії.

Дунай ще досить молодий, але вже встиг прославитися – він юний чемпіон України, юний гранд-чемпіон України, чемпіон України дорослого віку, чемпіон Кінологічної спілки України, а на міжнародних виставках аж 10 разів цього собаку визнавали найкращим представником породи. Незабаром Дунай представлятиме Україну на виставці в Європі.

Талановитий песик потребує й особливого догляду: регулярне якісне ветеринарне обслуговування, правильно підібране харчування, вітаміни, тренування для полювання… Для останнього Олександр раз на тиждень привозить свого чотирилапого друга у поле чи до лісу. Тренує самотужки, перед тим ретельно проштудіювавши спеціальну літературу про цю породу. «На Івано-Франківщині немає кінологів, які б уміли вправлятися з італійськими лягавими, – запевняє господар пса. – Ті фахівці, з якими я на початках почав співпрацювати, вже після кількох тренувань відрубали, що з мого собаки не буде діла, і порадили поміняти на іншого. Найцікавіше було дивитися на вирази обличчя тих кінологів під час виставок, де мій Дунай був обвішаний медалями і нагородами».

Цієї осені собака уперше вийшов на полювання, і доволі ефективно. Цікаво, що псів цих порід ще називають думаючими мисливцями, вони завжди вміють адекватно оцінити ситуацію.

У дворі Дунай – улюбленець усіх місцевих дітлахів, малеча його не боїться, незважаючи на немалі габарити – 30 кг ваги і 67 см зросту. А під час вигулу чотирилапого Олександр уже звик, що до нього підходять незнайомі люди і запитують: «А звідки ви взяли такого особливого собаку?»

Наталя МОСТОВА