Олеся Пасічняк

«Олесю, от побачиш – станеш відомою актрисою!» – казала їй вчителька з української мови ще в сьомому класі. «Де там! – міркувала дівчинка. – Не хочу ніякого акторства. Буду на сцені, але співати…» Людина планує, а Бог керує…

Заслужена артистка України, актриса Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру Олеся Пасічняк просто народжена була стати і акторкою, і співачкою. Талант мав реалізуватися неодмінно в обох сферах. Дар був настільки потужним, що дівчині постійно наче щось допомагало йти в своєму напрямку.

Після закінчення школи в смт. Ланчин, що на Надвірнянщині, Олеся вирішила вступати на вокальний факультет у чернівецькому виші. Однак виявилося, що того року набір не відбувався. Тоді бабуся згадала, що в Івано-Франківську відкрили Інститут мистецтв: «Може, там є вокал?..» Олеся з батьками приїхали туди, зайшли до директора і питають про естрадне відділення і вокал. Дивина та й годі – і там виявилося, що цей факультет відкриється аж наступного року. Очільник вишу запропонував спробувати вступити на театральний напрямок: «Може, тобі вдасться пройти, провчишся рік на театральному. А потім, якщо не сподобається, переведешся на вокал».

«Знову те акторство мені пропонують, – подумала тоді Олеся. – А я ж співати хочу! Та нехай – спробую».

Вердикт викладачки зі сценічної мови був однозначним: «Файна дівка! Дефектів мови не має». – «Але я хочу співати!» – «Це дуже добре для театрального. А танцювати вмієш?» – «Вальс, польку…»

Вже через півтора тижні Олеся підготувала програму для вступу, і дівчину зарахували на курс Ростислава Держипільського, який нині очолює обласний муздрамтеатр. Це таки була доля.

До речі, паралельно Олеся вступила ще на два факультети: іноземні мови і психологія. Але вже через два місяці покинула – з головою пірнула в театральне ремесло.

Перший рік вона часто сперечалася з Держипільським, який ніяк не міг приборкати студентку. Норовливій дівчині дуже складно було прийняти, що актриса на сцені має вміти увійти в будь-яку роль, навіть повії. Це дуже суперечило Олесиній ніжній та ліричній натурі, її вихованню. Але театр узяв гору. Хоча вона й досі почувається некомфортно в ролі негативних персонажів.

Унікальну комедійну жилку в Олесі відкрив саме Ростислав Держипільський, коли на п’ятому курсі готували дипломну роботу – виставу «Солодка Даруся». Роль колоритної куми з гуцульською говіркою одразу припала дівчині до снаги. Комедійний образ їй близький, адже у житті артистка теж любить багато жартувати і сміятися.

Великою перемогою Олесі стало гран-прі на XIV Всеукраїнському конкурсі професійних читців імені Лесі Українки, який у 2010 році в Ялті провела Спілка театральних діячів. Івано-Франківськ тоді був представлений уперше, і, як писали в ЗМІ, коли на сцену вийшла франківчанка Олеся Пасічняк, російськомовні Ялта і Крим просто пали ниць. Заступник голови Спілки театральних діячів Ярослав Гранко зізнавався: «Актриса показала таку майстер­ність, що мені як актору здавалося, що такої майстерності просто немає. Вона вийшла неймовірно щира, правдива, талановита, голосиста, органічна…» Перед виїздом на фестиваль актриса переймалася думками про те, що, можливо, варто читати літературною мовою. Проте саме гуцульський діалект у Ялті, як згодом побачила Олеся, сприйняли зі сльозами на очах.

Артистка каже, що не визнає конкуренції, бо кожна людина – унікальна, тому Господь для кожного приготував свій шлях. Головне – розпізнати його.

Попри здобутки в акторській майстерності, талановита дівчина не переставала співати. Слова для композицій пише її рідна сестра, а музику – сама Олеся. Часто виступає на різних концертах, корпоративах. Також гастролює разом із народним артистом України Богданом Сташківим.

«Здійснилося все, про що я мріяла, і навіть більше», – усміхається Олеся.

До того ж, артистка планує презентувати свій перший вокальний творчий вечір в Івано-Франківську. Можливо, навесні…

Наталя МОСТОВА