Омріяні школи

Дуже часто говорять, що школярі не хочуть вчитися та не мають цікавості до навчання. Однак не всі знають про умови, в яких навчаються діти. Так, нерідко на Івано-Франківщині просторі класи, актова чи спортивна зала так і залишаються нездійсненною мрією для школярів, адже їм доводиться ходити на уроки у сільську раду чи стайню священика, а обідати – в аварійній їдальні.

 stajnya-zamist-shkoly

13-річний довгобуд

350 учнів П’ядицької школи, що в Коломийському районі, навчають 59 вчителів. Однак місця всім тут не вистачає. Школа була зведена ще в 1949 р. на базі сільського млина. У 1965 р. її добудували, проте і цього було замало – в школі тоді навчалося майже 400 дітей. Тому в 1999 р. вирішили облаштувати декілька навчальних класів у сільській раді, що розташована неподалік від школи.

Відтак два перших класи та один другий змушені навчатися у сільраді, а харчуються діти в аварійному приміщенні їдальні. Вже 13 років влада обіцяє добудувати новий корпус школи, та за цей час звели тільки стіни, які від дощу і перепаду температури вже починають руйнуватися. Будівельні роботи після трьох років застою відновилися аж тепер. У новому корпусі вже передбачені майстерні, їдальня, приміщення для початкових класів, кабінет біології, хімії, туалети тощо. Та, на жаль, будують його надто довго.

У сільраді облаштовано три класи. Маленькі кабінети, вузькі коридори і туалети надворі. Ось в таких умовах навчаються 63 школярі. Діти, які тут вчаться, кажуть, що мріють ходити до справжньої школи. Другокласник Вадим нарікає, що тут немає місця, щоб бігати на перервах з однокласниками, тож хоче у велику школу.

Шкільний психолог Мирослава Костюк розповідає, що через брак приміщень колись діти навчалися у дві зміни. А як облаштовували класи у сільраді, то довелось навіть розібрати стіни, щоб збільшити площу. «Мусимо працювати в тих умовах, які є», – зітхає вона.

14469143_1090283007716539_2054363939_nГрибок є грибок

В основних корпусах школи ситуація не набагато краща. Хоч батьки та вчителі намагаються підтримувати їх, як можуть, але ж грибок є грибок. Якщо сховати його ще можна за меблями, класними кутками тощо, то від запаху ніде не подінешся. Коли заходиш у кабінет, чути сморід. Найбільше – на другому поверсі у кабінеті біології.

«Хоча ці приміщення, можливо, не відповідають санітарним нормам, замалі та мають грибок, але їх малюють, білять і підтримують у належному стані як вчителі, так і батьки. Грибок закладають меблями. А вчителі, як дизайнери, облаштовують ті куточки в класах. Але ми розуміємо, що вони гідні кращих умов», – каже заступник директора школи з виховної роботи Лариса Стефанко.

Два роки тому силами батьків та вчителів у школі були облаштовані туалети, але через дефіцит води на Коломийщині у теплі періоди навчального року діти користуються надвірним, який вже розсипається.

Далі більше – у зв’язку з браком приміщення 59 вчителів сидять в одному кабінеті. Рятує те, що уроки вони мають у різний час і разом збираються тільки на нарадах. Щоб трохи збільшити простір, педагоги не мають особистих столів, а сидять за великим круглим столом, біля якого стоять з десяток стільців. Оскільки ані заступники директора, ані психолог, ні соціальний робітник та діловод не мають своїх кабінетів, то вони переселились у приміщення, яке санепідемстанція визнала непридатним для навчання дітей через грибок.

«Приміщення грипозне, зранку мусимо робити протяг, бо неможливо цим дихати. Підлога 2-3 роки – і «згорає». Запах грибка душить, в горлі пече, важко дихати», – говорить Лариса Стефанко. Проте і новий корпус школи, який невідомо коли добудують, так довго був ненакритий, що там теж завівся грибок і вже почав руйнувати стіни. Завуч, щоправда, сподівається, що за допомогою хімічних речовин якось вдасться позбутися цього небезпечного і надокучливого сусідства.

Кухар Наталя Трачук працює в екстремальних умовах. Будь-якої миті може обвалитися стеля чи стіна. Жінка каже, що приміщення вже давно в аварійному стані, але його підтримують, як можуть, аби школярі мали де пообідати. «Ми стараємося підремонтовувати його, але роки своє роблять. Приміщенню 110 років. Надовго нашого ремонту не вистачає, воно все одно руйнується», – зітхає вона.

Вчителі сподіваються, що вже незабаром новий корпус таки добудують. До цього докладають зусиль і влада, і громада, і батьки, і благодійники, проте коштів наразі замало. До слова, дирекція школи надіється, що після об’єднання територіальних громад їхня школи залишиться опорною.

Голова Коломийської РДА Любомир Глушков повідомив, що цього року з обласного, районного та сільського бюджетів на покрівлю школи виділено понад мільйон гривень. «На початку року ми ставили завдання накрити цю школу, оскільки вона вже більше трьох років стояла ненакрита і почала руйнуватися. Цього року плануємо звернутися до депутатів районної ради, сподіваємося, що і обласна рада нам допоможе, аби вставити ще вікна, щоб цю школу хоч законсервувати та підготувати до зими», – розповів він. Керівник району каже, що, можливо, наступного року школу доводитиме до ладу вже ОТГ, якщо вона створиться. Хоч на добудову школи потрібно ще вісім мільйонів, Глушков переконаний, що, отримавши інфраструктурну субвенцію, об’єднана громада зможе довести цю справу до кінця.

 14502109_1090282977716542_1942540241_n

Замість класу – у стайню

Якщо у П’ядиках є вже хоча б стіни школи та частково дах, то у с. Раковець Богородчанського району ситуація значно гірша. Там – тільки фундамент для нової школи. У Раковецькій школі навчаються 220 школярів у чотирьох корпусах. Молодші учні – у сільраді та дитсадку. Старші – у сторічній глиняній хаті священика, класи облаштували навіть у стайні та коморі. Найстаріше приміщення школи – ще з 1904 року.

Декілька років тому два шкільних корпуси визнали аварійними. Тому сьогодні в одному з них тримають речі, а в іншому облаштували учительську та клас інформатики. Однак, щоби всі учні мали змогу навчатися, їдальню та бібліотеку довелося теж переобладнати під шкільні класи.

Проте учні скаржаться на холод, адже в приміщеннях ще пічне опалення. Крім того, грубки настільки старі, що стали небезпечними. «Взимі ми в рукавицях сидимо, грибком чути, іноді миша може лазити, підлога стара, і вчителька була провалилася. Мій однокласник став на перерві біля грубки, а вона завалилась», – розповідає учениця 8-го класу Марічка Сенчак.

Тамтешні школярі вже настільки мріють про нову школу, що навіть малюють її та уявляють, як вони навчаються в ній. А поки що перед початком нового навчального року у шкільних корпусах зробили косметичний ремонт, підремонтували стіни, стелю, та надовго такого ремонту не вистачить.

П’ять років тому влада пообіцяла звести нову школу. 3 листопада 2011 р. відбулося урочисте закладення першого каменя під фундамент майбутньої школи, а завершення будівництва запланували на 2013 рік. Однак за п’ять років збудований лише фундамент. Учні Раківця продовжують вчитися у старих, не придатних для навчання приміщеннях, а батьки щороку 1 вересня влаштовують акції протесту та не пускають у цей день дітей до школи.

14483602_1090283871049786_639267851_n

«У нас немає актових залів, у нас немає гарячої води, у нас немає спортзалів. Наші діти не розуміють, що таке гардеробна, у нас туалети стоять на вулиці. На другий рік будемо відзначати сторіччя нашої школи. Вже нереально вчитися в такій школі», – каже місцева жителька Світлана Волочій.

Цього року батьки налаштовані рішучіше і не пускають дітей на навчання не лише 1 вересня, а й у наступні дні. Кажуть, що діти підуть до школи тоді, коли буде реальне зрушення у будівництві школи. Батьківська непокора вже ж зрушила з місця довгобуд, і будівельні роботи розпочалися. Кілька місцевих будівельників мурують стіни. Правда, на будівництві з техніки є лише будівельний кран, який давно вже заіржавів.

Вчителі Раковецької школи кажуть, що кожного дня ходять на роботу і хочуть, щоб діти вчилися, але в кращих умовах. «26 учнів не поміщаються в одному класі, тому одну парту поставили на проході. І це один з найкращих класів у школі», – зітхає вчителька Марія Гуменяк.

 Втомилися чекати

Обурені батьки з Раківця 23 вересня приїхали на сесію обласної ради та вимагали виділити кошти на будівництво школи. У руках вони тримали плакати «Коли наші діти увійдуть у нові класи? Ми втомилися чекати – будемо протестувати!», «Будівництво школи – іспит чесності обласної влади» та малюнок школи, який намалювали учні.

14509356_1090283037716536_207606866_n

Голова облради Олександр Сич повідомив, що школа у Раківці була включена в перелік об’єктів, на будівництво яких мали виділятися державні кошти. Проте чомусь вона випала з цього переліку в Кабміні, а за обласні кошти її буде складно добудувати.

Однак облрада все-таки виділила мільйон гривень на будівництво Раковецької школи. Ще стільки ж надала трохи раніше облдержадміністрація. Проте на будівництво школи потрібно майже 30 мільйонів, і виділені нещодавно кошти – як крапля в морі. Але батьки зраділи і цим грошам. Кажуть, тепер вже нарешті пустять своїх дітей школи.

За словами голови Богородчанської РДА Франка Єжака, на початку року на будівництво цієї школи не були передбачені кошти ані в державному, ані в обласному, районному чи місцевому бюджетах. Оскільки на добудову школи потрібно близько 30 мільйонів і силами тільки обласного чи районного бюджетів це питання вирішити неможливо, то його й відклали. І тільки тоді, коли батьки не пустили дітей до школи, влада почала шукати кошти.

На початку вересня вже надійшли кошти з ОДА, і будівельні роботи розпочались, каже пан Єжак. Тендер на будівництво Раковецької школи ще колись виграла підрядна організація ТзОВ «Позитив-ІФ». Змінити її можливо, але це потребує часу, тому вирішили підрядника не змінювати, а контролювати. «Якщо з державного бюджету виділили б приблизно 28 млн., то за два роки можна було б завершити будівництво школи», – резюмує голова РДА.

Проте проблеми з будівництвом шкіл є не тільки в П’ядиках та Раківці. Як повідомив начальник відділу технічного нагляду департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської ОДА Руслан Іваник, станом на сьогодні в області в стадії незавершеного будівництва перебуває 59 загальноосвітніх навчальних закладів. Зокрема, 31 заклад з будівельною готовністю менше 30%, 17 – від 30 до 70%  та 11 закладів з готовністю понад 70%. Їхня загальна кошторисна вартість 574,5  млн. грн., а для завершення будівництва необхідно понад 402,7 млн. грн. Такі суми є непідйомними для обласного, районних чи місцевих бюджетів.

Окрім того, три школи перебувають в аварійному стані. Це Княжолуцька ЗОШ I-III ст. Долинського району, Раковецька ЗОШ I-II ст. Богородчанського району та Крилоська ЗОШ I-III ст. Галицького району. Для будівництва нових шкіл у цих населених пунктах цього року виділили кошти як з державного, так і з місцевих бюджетів. Зокрема, Княжолуцькій школі з держбюджету виділено 2,9 млн. грн., Раковецькій – 2 млн. грн. (1 млн. з держбюджету і 1 млн. з обласного), Крилоській  – 4,3 млн. грн.  (1 млн. з держбюджету та 3,3 млн. з місцевого).

Як би там не було, але навчання у старих та аварійних приміщеннях створює загрозу здоров’ю як учнів, так і вчителів. Крім того, вчителі не можуть застосовувати інноваційні методи навчання, а учні – засвоювати в повному обсязі навчальний матеріал. Та, зважаючи на те, скільки коштів потрібно на добудову шкіл, учні ще не скоро сядуть за парти у новеньких класах.

Наталія КОЗАК