Озеро (без) компромісів

 

Компроміс – одне з найулюбленіших слів в кулуарах української політики. Воно часто набирає різного значення та забарвлення в залежності від ситуації та завдань. Переважно цим словом бережно прикривають обман чи зраду, хитрощі або просто недалекоглядність, злочинну бездіяльність чи злочинні дії. Проте найчастіше це назва для легалізації “угоди з дияволом” або перемоги інтересів над цінностями. Тобто все те, про що не прийнято говорити вголос.

 

Нещодавно депутат міської ради та директор будівельної компанії “Вамбуд” Микола Ковальчук запропонував місту “компроміс” щодо незаконної забудови зеленої зони біля міського озера у варіанті традиційної української політики. Зокрема, він пропонує побудувати три дев’ятиповерхівки і на території близько 0,7 га за кошти його компанії облаштувати сквер. Сквер, мабуть, має стати тріумфом приватного інтересу та корупції над цінностями розвитку.

Для того щоб зрозуміти, чому це не справжній компроміс, а всього лише “компроміс”, варто згадати трохи історії. Минулого року Микола Ковальчук запропонував побудувати великий житловий комплекс на двох ділянках зеленої зони біля міського озера. Його компанія розпочала будівництво житла, незважаючи на те, що земля передавалась в оренду під будівництво спортивно-відпочинкового комплексу. І майже рік Микола Петрович публічно говорить, що будує нібито спортивно-відпочинковий комплекс, який складається з багатоквартирних бетонних свічок. Активісти, журналісти та депутати стали на захист зеленої зони біля озера та виходили на акції протесту, суботники, проводили розслідування та позивались до суду. Як результат – орендар ділянки та генеральний підрядник суд програли.

Тепер архітектурно-будівельна інспекція в місті Івано-Франківську, керівника якої призначає міський голова Руслан Марцінків, мала б показати свою спроможність і розпочати процес знесення незаконної будівлі в зеленій зоні.

Проте член постійної депутатської комісії з питань містобудування та земельних відносин пропонує місту дозволити йому побудувати в зеленій зоні три багатоповерхівки та їх легалізувати. А за це він облаштує скверик. Проте ще минулого року місто мало віддані в оренду 1,7 га занедбаної зеленої зони. Хіба це схоже на справжній компроміс?

Але міська влада на чолі з Русланом Марцінківим, так видається, вже прийняла пропозицію від директора будівельної компанії, депутата від Блоку Петра Порошенка як “компроміс”. Адже виконавчий комітет одноголосно попередньо підтримав проект рішення про те, щоб розділити земельну ділянку на дві частини, де на клаптику розміром 0,7 га планується сквер (хоча згідно із генеральним планом міста це і так зелена зона), а на близько 1 га – багатоквартирна забудова.

Проте справжній компроміс – це коли обидві сторони жертвують чимось для того, щоб знайти вихід зі складної ситуації. Тому справжній компроміс, а не обман – це якщо депутат міської ради Микола Ковальчук на пленарному засіданні ради публічно вибачиться перед громадою за те, що майже рік всіх обманював, та профінансує облаштування скверу біля озера розміром не меншим, ніж 1,3 чи 1,5 га. А за це місто дозволить легалізувати вже майже добудовану одну дев’ятиповерхівку.

Тепер вся відповідальність за те, що буде з зеленою зоною біля озера, лежить на міському голові Руслану Марцінківу та на найбільшій депутатській фракції ВО “Свобода”. Найближчим часом ми дізнаємось: малесенький сквер біля міського озера стане тріумфом безкарності, корупції та недалекоглядності чи великий сквер постане символом перемоги цінностей розвитку, спільного блага та співпраці.