«Пасажир»

Режисер: Жауме Кольєт-Серра

І знову сім’я «екранного» Ліама Нісона в небезпеці. Тільки потенційною загрозою їхній безпеці цього разу стає він сам. Точніше, піймавшись на гачок милої леді, яка запропонувала йому стати учасником, на перший погляд, невинного експерименту, нічим не примітний чоловік раптово стає героєм екшн-бойовика. Такого, в якому наявні погрози, сцени насильства, несподівані повороти і домішки детективного розслідування.

«Піддослідний кролик», сидячи у вагоні серед знайомих і незнайомих йому пасажирів, повинен визначити, кому з них не місце в цьому поїзді. Як головна мотивація – власне, заради чого він повинен так напружуватися – йому в руки потрапляє згорток з готівкою на досить велику суму. І тут би варто було засумніватися, а чи треба взагалі вплутуватися в цю сумнівну авантюру. Але людська натура така, що хоч безглуздість того, що відбувається і викликає іронічну посмішку, та рученята самі тягнуться за грошима і ховають їх глибше в сумку. Тим самим даючи зрозуміти, що гра почалася, хоче він того чи ні.

Так от, щодо цієї сюжетної гри, все виявилося набагато простіше, ніж очікувалося. Інтриги, заявленої в трейлері, вистачило буквально на півгодини. А далі, як за шаблоном, почалися вже знайомі нам за минулими фільмами Ліама драматичні перипетії, коли в хід ідуть кулаки, зброя і дивовижна здатність героя блискавично реагувати на цю екстрену ситуацію. Сценарій фільму нагадує історію відомого всім «Повітряного маршала», тільки зі зміною локації. Літак замінений на поїзд, пасажири мають можливість заходити і виходити. Але акцент на замкнутому просторі знову є.

Головні герої – купка незнайомців, підозрюваних у всіх смертних гріхах – визначаються у ході руху поїзда від станції до станції. Чим менше народу, тим простіше вичислити потрібну людину. Проте деталі, в чому ж той насправді винен, опущені. Чим не детектив? До слова, паніку створює чомусь один герой Ліама, інші ж підозріло косо на нього поглядають, мабуть, з метою заінтригувати і його, і глядачів. На подив, пасажири виявляються стійкими до зовнішніх обставин, тим більше до провокацій дивного типа, який курсує вагонами туди-сюди у пошуках жертви. Звичайно, були серед них і ті, хто прагнув крові, але то, швидше, було задумано для введення в сюжет екшн-сцен, ніж реально допомогло у вирішенні заданої головоломки. До речі, саме такі сцени можна вважати ключем до успіху будь-якого бойовика. Пригадуються фільми 90-х, коли на одному метрі могли влаштувати такий махач, що задивишся. Зараз же для цього потрібні поля велетенських розмірів та побільше масовки для масштабності. Можливо, саме тому фільми на кшталт «Повітряного маршала» і «Пасажира» навівають відчуття ностальгії за минулим. І, на відміну від деяких нинішніх блокбастерів, їх дійсно хочеться дивитися.

В даному разі, у фільмі є моменти, які не те, що призводять до втрати свідомості, але цілком перехоплюють подих. Це свого роду струс між періодами спокою і тиші, щоб нагадати глядачам, що на вигляд простий сюжет може, коли потрібно, і нерви полоскотати. Трохи гумору теж було до речі. Цим особливо запам’ятався епізод «гроші на вітер». Хоча когось він може і засмутити. Але в цілому постановочні пріоритети були розставлені чітко: слів і дій було приблизно 50 на 50. Особливо вигадувати діалоги в такому жанрі не з руки, так що їх успішно замінили багатозначні погляди. Проте багато спецефектів теж не спостерігалося. Та й навіщо особливо витрачатися, коли у режисера є такий козир в рукаві?

Жауме Кольєт-Серра знову зробив ставку на популярність свого головного фаворита. І яким би не був на смак готовий продукт, він не схибив. У Нісона набралась достатня кількість шанувальників, щоб на виході отримати значні касові збори. І, незважаючи на те, що амплуа актора в жанрі бойовика стабільно залишається одноманітним, це не бентежить нікого, і його самого в тому числі. Хоча за плечима у нього є по-справжньому вагомі драматичні ролі. Однак при згадці імені Ліама Нісона неминуче виникає асоціація саме з батьком, який рятує свою дочку від злочинців. Колись ми захоплювалися хоробрим Стівеном Сігалом в подібних фільмах, тепер же акцент змістився на користь його більш мужнього колеги, який у свої роки залишається в достатньо хорошій формі, щоб прекрасно виглядати посеред бандитських розборок. Немає сумнівів, Ліам Нісон, як завжди, непереможний. І ми будемо вірити в нього до самого кінця.

ФЕЛІНСЬКИЙ

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!