Перейдена межа

Руслан Петрівський із села Мала Тур’я, що на Долинщині, залишився без землі, якою багато років користувалася його родина. У невизначеній ситуації опинилися й інші люди, які мали наділи поряд. Землю, що раніше належала селянам, передали в оренду приватному підприємству, близькому до міської влади Долини.

Було ваше, стало наше

«У нас відбирають землю, – розповідає Руслан Петрівський. – Частину території захопила приватна компанія «Долина-Агро». Дальше це підприємство вперлося в нашу землю. На свої ділянки ми їх не пускали, то вони подали на мене позов до суду».

Чоловік звертався до міського голови Долини Володимира Гаразда, показував документи на землю. Також пішов до голови сільради в Малій Тур’ї Лідії Кузеляк, де й видавалися ті папери. Голова відповіла, що земля була на дідові, а той помер.

Але Петрівський стверджує, що за цю землю платив податок. Як так сталося, що земля наче і є і водночас її немає, чоловік не розуміє. Він показує документи – рішення Малотур’янської сільської ради про передачу земель площею 0,5949 га у приватну власність.

У невизначеній ситуації опинилася і Галина Козій, більшу частину землі у неї забрали. «Мені, кажуть, земля не потрібна, я нею не користуюся. А як то не користуюся – один рік нічого не сіяла, не садила. Але земля повинна відпочити, не можна її засаджувати постійно», – переконує жінка.

Якщо сусіди кажуть, що у них земля, як камінь, то в пані Галини – м’яка й родюча. Нині частина тієї землі, що належала жінці, опинилася у приватних руках, на ній вирощують лохину. «Голова Долини мені сказав, що в мене багато землі, а в нього землі немає. Але ж я з тієї землі живу, – розповідає вона. – Мені було 12 років, коли помер мій тато, уже 51 рік минув відтоді. А землю отримали ще раніше, у 1961 році».

За її словами, у родини було 15 сотих. На частині ділянки садили картоплю, а іншу частину не обробляли – на ній випасали худобу, адже тримали дві корови. Нині ж у них великий шмат землі забрали. На ньому встановили теплиці, а на родючу землю насипали гравію…

«Кажуть, що мені землі не треба. Але якщо забрали, то дали б хоча якусь компенсацію. Я маю двоє дітей, один зі мною живе, другий – по квартирах. Я не можу нічого їм дати – скільки тої пенсії? Мені 824 гривні нарахували за те, що в «білому домі» пропрацювала 37 років», – обурюється жінка.

У генплані позначили землю як промислову зону. Втім із Земельного кодексу та Конституції пані Галина дізналася, що і промислова зона може бути у приватному користуванні. Так, вона вже п’ять разів подавала документи на приватизацію ділянки, але їй щоразу відмовляли – у міськраді голосів не вистачало. А от для фірми голоси швидко знайшлися, бідкається жінка.

Від села до міста

Відповідно до проекту формування, земля, про яку йдеться, належить Долині і розміщена за межами сільської ради, запевняє сільський голова Малої Тур’ї Лідія Кузеляк. У 1993 р. сільрада приймала рішення про надання її в користування Дмитрові Дідосі (дідові Руслана Петрівського) – люди там жили, то й користувалися землею. Але пізніше був перерозподіл території, частина землі відійшла до Малотур’янської сільради, частина – до Долини. Коли з’явилися кадастрові карти, стало чітко видно, що кому належить.

«До нас звернулися ці люди, щоб їм надали земельні ділянки, які були в користуванні діда та батька, Дмитра Дідохи. Те, що знаходилося в межах села, їм надали. Не має сільська рада повноважень видавати землі, які знаходяться на території міста Долини, – розповідає Лідія Кузеляк. – Ми не заперечуємо: тією земельною ділянкою вони дійсно користувалися, і навіть після смерті Дідохи. Відтак мають право звернутися у Долинську міську раду, щоб їм її надали».

Провідний спеціаліст відділу земельних ресурсів Долинської міськради Валентин Ємельянов підтверджує: земля на Облісках належить до Долини. Подані ж родиною Петрівських документи видані сільською радою Малої Тур’ї, тож жодного відношення до Долини не мають. «Це земля Долинської міської ради, нею розпоряджається сесія міської ради. Тож депутати вирішили передати її в оренду приватному підприємству «Долина-Агро», – каже чиновник.

А щодо землі пані Козій, він переконує, що жінка документів не має. Те, що депутати міськради відмовили їй у наданні цієї землі, Ємельянов пояснює тим, що це землі не для сільського господарства, а промзона – тут можуть бути лише промислові споруди. «Якщо б ви будували промисловий об’єкт, вам би дали дозвіл», – переконує земельник.

Міський голова Долини Володимир Гаразд каже, що згадана земельна ділянка за адресою вул. Обліски, 129 Б належить до земель територіальної громади Долини. Мовляв, це підтверджується актом на право користування землею від 21 лютого 1964 р., технічним звітом щодо проведення коректури планового матеріалу 1992 р. і проектом формування території та встановлення межі міста Долина 1998 року. Відтак Долинська міськрада 26 січня 2017 р. цю землю площею 2,9 га відвела для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Тоді ж вони затвердили умови земельних торгів щодо продажу права оренди. Переможцем аукціону, який відбувся 5 квітня, стало ТзОВ «Долина-Агро». З ним міськрада уклала договір на п’ять років.

Лохина на мільйони

За даними аналітичної системи «YouControl», ТзОВ «Долина-Агро» створене 16 років тому. Основними видами діяльності товариства є вирощування кісточкових і зерняткових фруктів, ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, вирощування багаторічних рослин, оптова торгівля квітами та рослинами, надання в оренду власного й орендованого нерухомого майна.

Керівником підприємства з лютого 2012 р. є Віктор Дитинко. Пошукова система ідентифікує пана Дитинка як депутата міської ради, хоча в нинішньому складі Долинської міськради він не числиться. На ресурсі Івано-Франківської облради є інформація про те, що 2012 р. за придбання саджанців чорних афин (лохини високорослої) ПП «Дитинко» з Долинщини держава повернула понад 800 тис. гривень. Вирощували рослини на 6,5 з 20-ти га, орендованих на 49 років у селі Оболоня Долинського району. Саджанці підприємець Віктор Дитинко купив у Румунії по півтора євро за кущ. Згодом в одній з публікацій у ЗМІ під назвою «Мільйон за сезон» Дитинко розповідає про те, як на 30 га вирощує врожай лохини у понад 100 тонн, продає його на внутрішні ринки та за кордон. Крім того, з бруньок там вирощують і саджанці дорогої культури, які продають на ринку ЄС.

До того ж, Віктор Дитинко є керівником шести юридичних компаній, веде діяльність як фізична особа-підприємець та ще у шести фірм є співзасновником. У більшості цих компаній засновники одні й ті ж. Серед них – і міський голова Долини Володимир Гаразд (ТзОВ «Солодка Долина», КС «Злет», ТзОВ «Ягода»).

 

Суд розсудить

І останнє. Руслана Петрівського за перешкоджання у користуванні орендованим майном кличуть до суду. Мовляв, завдав підприємству «Долина-Агро» майнову шкоду, яку оцінили у 183 тис. гривень. Чоловік же вперто не розуміє, чому має заплатити майже 200 тис. грн. штрафу тільки за те, що не пускав чужу техніку на свій город.

Ірина ФЕДОЛЯК