Вітаємо Анну Гакман з перемогою! Вона отримала 1131 голос у фотоконкурсі на тему «Моє море» (відпочинок на морі).
Пропонуємо ще раз переглянути роботи автора:
“Моє море” від Анни Гакман.
Це монетки, які ми кидаємо на прощання в море, щоб повернутися.
Після шторму можна назбирати на пляжі собі на морозиво 😉
Дуже люблю море на заході сонця
Мушу сказати правду – мушлю ми купили, але краб живий 😉Здавалося б, нічого особливого, але цей “камінчик”, як і багато інших подібних на цьому пляжі, виникає після грози внаслідок удару блискавки. Мокрий пісок, пропускаючи через себе мільйони вольт електрики, сплавляється разом з ракушками і, можливо, живими організмами. А через тисячу років хтось знайде цей камінчик, розколить його і знову відкриє давно вимерший вид тварини.Світанок. Ще хвилину тому, на піску були мої сліди. Щодня, невтомно і безупинно море змиває “сліди” нашого перебування…
Пристань. Буджацький лиман, Одеська обл., Сергіївка (недалеко від Затоки)
Пропонуємо ознайомитися з роботами інших учасників:
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Про митців неможливо писати в минулому часі. Це людина була, жила, а митець він поза часом, і минулим також. Бо він є доти, доки є його твори, навіть якщо про них і мовчатимуть. Але Володимиру Луканю не загрожує мовчання, бо занадто багато зробив він усього як доброго, так і талановитого. Проте краще говорити про нього
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного