«Плем’я»

Режисер: Мирослав Слабошпицький

У ролях: Григорій Фесенко, Яна Новікова, Роза Бабій, Олександр Дзядевич, Олександр Осадчий, Іван Тишко, Олександр Сидельников

Єдиний фільм, який здобув три нагороди із чотирьох можливих «Тижня критики» на Каннському кінофестивалі, що є найкращим показником за всю історію: премію Міланського міжнародного кінофестивалю за найкращу художню роботу 2014 року; премію «Європейське відкриття» від Європейської кіноакадемії; приз «Sutherland Trophy» Лондонського кінофестивалю Британського інституту кінематографії за найоригінальніший та найкращий кінематографічний дебют. Перше місце у списку топ-10 найкращих фільмів 2015 року за версією The Hollywood Reporter («Легенда Г’ю Гласса» Іньярріту з ДіКапріо і Гарді на 4-му місці, «Шалений Макс» – 7-ме місце).

Стрічка «Плем’я» – перша повнометражна робота режисера Мирослава Слабошпицького, дія якої відбувається в інтернаті для глухих, тому тут відсутня не тільки закадрова музика, а і звичні нам діалоги. Всі персонажі розмовляють мовою жестів та живуть у створеному власноруч «племені», де є свій вождь та свої правила, де, не цураючись крадіжок, проституції та насилля, дехто знаходить своє місце в ієрархії общини, дехто знаходить кохання, а дехто – смерть. Жорстока драма, без голосів та субтитрів, про нелегке життя глухих підлітків в інтернаті змушує глядачів спостерігати за кожним жестом, відчувати кожен рух, стежити за кожною емоцією і навіть без звуку розуміти абсолютно все, що відбувається на екрані. Сценарій доволі простий, без різких поворотів сюжету, без несподіваних закінчень. Схожі події ми можемо бачити у багатьох фільмах. Тут зображена звичайна життєва історія, яка трапляється в Україні ледь не на кожному кроці, проте стрічка розповідає про незвичайних людей. В інтернаті для глухих навіть найжорстокіші бувають безпомічними.

Операторська робота – це суміш Бердмена та Олдбоя. Ефект присутності надає глядачам можливість повністю заглибитися у те, що відбувається на екрані, співпереживати героям так, немов ти сам один із них і перебуваєш у школі-інтернаті для глухих.

Сповнена відчаю та депресії атмосфера фільму, що знятий у тьмяних, сіро-чорних тонах, підсилює відчуття безвиході, а локації, де відбувалися зйомки, та відсутність звуку змушують глядачів не слухати, а бачити. Спостерігати все, що відбувається навколо нас, бачити, в якій країні ми живемо. Все це, безумовно, заслуга режисера, за що йому низький уклін.

Напівпрофесійні актори мали дуже складне завдання – утримати глядачів біля екранів, та ще й змусити їх співпереживати героям за відсутності всіх, окрім фонових, звуків. З завданням вони впоралися просто на всі сто. Вся увага у стрічці прикута до жестикуляції та міміки акторів, а вони грають просто неймовірно! Актори – одна з основних причин того, чому стрічка отримала стільки нагород і компліментів від закордонних та українських критиків. Вони ж – одна із основних причин того, чому ти розумієш все у стрічці без звуку.

Фільм «Плем’я» створений для справжніх цінителів якісного кіно. Я щиро вдячний всім авторам цієї стрічки за те, що вони зняли кіно, яке змушує прикипіти до екрану не тільки українську глядацьку аудиторію, але й увесь світ.

Всього дві години життя у світі, який став німий, змушують людину відкрити очі.

ФЕЛІНСЬКИЙ