Полум’я, яке з’являється нізвідки

“Демон вогню знищив все”, – говорить власник обійстя, у якому спалахують незрозумілі пожежі.

На обійсті родини Ковальових, які мешкають у селі Іллінці Снятинського району, у різних місцях раптово виникає полум’я. Вогонь уже знищив одяг, меблі, техніку та побутові речі. А нещодавно згорів цілий комплекс: літня кухня, гараж, комора – все це зводили, за словами господарів, близько двадцяти років.

Ковальови припускають: всі ці загоряння відбуваються через нечистого – демона вогню. Що стосовно цього кажуть науковці і співробітники управління ДСНС Івано-Франківської області, дізнавався «Галицький кореспондент».

Все почалося з боргів…

У саду Павла Ковальова, мешканця села Іллінці, що на Снятинщині, вже достигли груші, налився соком виноград. Здалеку чути гудіння бджіл.

Часто до пана Павла приходять в гості сільські діти, бо знають, що він радо пригостить чи то грушкою, чи яблуком, а то й солодким медом. «Я люблю дітей», – каже з посмішкою на устах Павло Ковальов.

Ще донедавна нічого не віщувало біди. Лихо постукало у двері тихо і раптово. В одну мить вогонь знищив все – одяг, меблі, техніку та побутові речі…

Невістка пана Павла, Галина Ковальова, раніше викладала в одному із приватних вишів в Івано-Франківську. Потім кілька років працювала в обласному центрі в ювелірному салоні, але зароблених грошей вистачало не на все. Врешті, згадує пан Павло, невістка разом із чоловіком, Ігорем Ковальовим, вирішили поїхати на заробітки до Канади. «Добрі люди» пообіцяли Галині та Ігорю вирішити всі проблеми із візою, але подружжя кілька разів отримало відмову. Потім були спроби поїхати в Америку і також обіцянки «добрих людей», але і тут – відмова. Були заробітки і в Ізраїлі, Швеції, Польщі, проте всюди Ковальових обводили навколо пальця ті ж таки «добрі люди».

Через свою довірливість Галина та Ігор Ковальові дорого поплатились: через шахраїв, які обіцяли допомогти з візою, подружжя залізло у чималі борги.

Після цього, пригадує Павло Ковальов, ще у вересні минулого року почали виходити із ладу телевізори. «Два телевізори я відвіз до майстра, а той запитав, чи бува їх не вразила блискавка. Я тоді неабияк здивувався», – каже чоловік. Третій телевізор, який також вийшов із ладу, все ж повернули за гарантією, а четвертий – зовсім нещодавно спалахнув.

У жовтні минулого року в літній кухні кожні три тижні тріскали водопровідні труби. «Я дивувався, бо у людей труби не тріскають років 10-15. Думав, може, то поганий виробник. Вже й у магазині просив продавців, щоб дали добрі труби. Ніхто не міг мені пояснити, чому так стається», – говорить пан Павло.

На цьому біди Ковальових не закінчились… «Все, що я мав, знищив демон вогню», – зітхає чоловік.

Просив допомоги у попа – отримав хліб та олію

У понеділок, 22 липня, у Ковальових трапилась пожежа у літній кухні – в одну мить спалахнула вся побутова техніка (холодильник, газова плита, пральна машина), що була у кімнаті. Як каже пан Павло, зайнялося все зверху. Того ж таки дня у господарстві відключили електроенергію та газ. «Ще тоді я задумався, чи то бува не якась зла сила над нами жартує», – згадує він.

Сталась пожежа у літній кухні і наступного дня, 23 липня, а тоді – ще два дні поспіль.

Врешті пан Павло вирішив запросити на обійстя священнослужителя, щоб той освятив його та прогнав нечистого. Поїхав у п’ятницю, 26 липня, в Успенський Кулівецький монастир (УПЦ МП), розташований у сусідній Чернівецькій області, хотів просити допомоги у єпископа Хотинського Веніаміна (Мижінського).

У монастирі Ковальову сказали, щоб приїздив наступного дня, у суботу, мовляв, єпископ Веніамін прийме його після вечірньої служби.

У суботу пан Павло розповів священнослужителю, чому приїхав та що у нього сталося. Той, вислухавши, порадив приїхати у неділю на ранню службу.

Павло Ковальов приїхав-таки у монастир в неділю, вже втретє. Став у чергу до єпископа Веніаміна. Пригадує, що попереду нього у черзі стояли ще дві жінки. Одна із них жалібно просила в єпископа допомоги, бо вдома на неї чекали семеро дітей, а одна дитина була онкохвора. «Жінка казала: «Отче, я не маю грошей, щоб купити ліки». Єпископ дав їй всього 10 гривень і додав, що то не його діти. В ту мить я задумався над питанням: чому єпископ і багато таких же священнослужителів у монастирі їздять на дорогих іномарках, які коштують тисячі, звідки у них гроші?» – говорить він.

Пану Павлу єпископ Веніамін сказав, що дасть монаха, який вижене із обійстя нечистого, тільки після того, як той прийде у храм ще разів зо п’ятдесят, бо «і лікар п’ятдесят уколів одразу дати не може». Насамкінець єпископ дав Ковальову буханку хліба і олію. «Я тоді сказав єпископу, що не приїхав за подачками, а за духовною допомогою», – зауважив Павло Ковальов.

Повернувся із монастиря додому чоловік ні з чим, а речі продовжували спалахувати…

Владі до біди нема діла

В той час, як вогонь щоразу спалахував, надія на порятунок у Павла Ковальова щоразу згасала.

Вирішив він розповісти про свою біду сільському священнику, отцю Мирославові Сметанюку. Той порадив звернутися до отця Віталія, який править у Миколаєво-Успенському соборі в Коломиї. «Як тільки ми з отцем від’їхали всього метрів на двісті від храму, зателефонував онук: «Дідусю, у нас горить комора!». Отець Віталій у той день таки застав пожежу і провів відправу», – згадує Ковальов.

У п’ятницю, 16 серпня, за словами Павла Ковальова, був «найгірший день». Зранку чоловік відвіз продавати на базар двадцять кролів. Каже, що на виручені із продажу гроші хотів прикупити щось онукові, Олегові Ковальову, бо хлопцю скоро йти до школи.

«Продав я кролі. Тільки до авто – дзвонить онук: «Дідусю, в хаті горить твоє ліжко!» Приїжджаю, а всі речі вже надворі. Довелося по кілька разів вогонь гасити», – згадує пан Павло.

Того ж дня Ковальов зателефонував до голови Заболотівського ОТГ, до якого входить село, Івана Танюка. «Сказав йому, приїдь до мене, подивись, ти такого чуда ще не бачив! Буде про що внукам розказувати і правнукам, як дочекаєш. А він сказав, що не має часу. Натомість прислав до мене поліцейських. Вони подивились і сказали: «Що маємо у протоколі писати? Підпалювача ж нема. Кого будемо шукати? І в той момент саме спалахнув одяг, що був позаду поліцейського. Той аж остовпів», – розповідає чоловік.

Пан Павло напередодні відніс техніку – телевізор, комп’ютер, принтер – до сусідів. Гадав, що хоч на сусідському подвір’ї вона вціліє. Але у злощасну п’ятницю його техніка згоріла.

Того ж дня спалахнув і згорів піджак пана Павла, у внутрішній кишені якого той ховав останні гроші. «Хотів їх віддати дітям, щоб вони розрахувалися з боргами», – каже Ковальов. Вціліли у піджаку тільки образки.

У неділю, 18 серпня, згоріла вся одежа дітей пана Павла – сина Ігоря та невістки Галини, які були на заробітках у Чехії. «Вціліла тільки та одежа, у якій вони поїхали на роботу…  Онуку скоро до школи, а одягти нічого. Я за гроші з продажу кролів купив Олегові штани, футболку і кросівки та й собі штани, бо лишився без нічого», – розповідає чоловік.

А в ніч з 22 на 23 серпня Павло Ковальов прокинувся десь о другій від незнайомого голосу. «Він казав мені: «Він нікуди від тебе не пішов. Він скоро повернеться. Ти заплатиш за тих людей, що були в тебе, бо вони в Бога не вірять. Вони губами вірять, а серцем не вірять. А село буде знати, що треба вірити в Бога». Після цих слів мене трясло. До ранку вже заснути не міг», – каже пан Павло.

Вигоріло все…

У коридорі хати, в якій до пожеж жили Ковальови, стоять наповнені каструлі та відра з водою. Дружина пана Павла, Ольга Ковальова, зауважує, що спалахнути може будь-що будь-якої миті, тому треба бути напоготові.

У кімнатах – жодної згадки про колись нові меблі та ремонт. Все вигоріло. Потріскали  металопластикові вікна. Від високої температури поплавились лампочки у світильнику. Зостався тільки їдкий запах диму та попіл.

«Гляньте, ось – спалахує по кутках. Тут тобі і знаки», – зауважує пані Ольга.

Нещодавно на обійсті дощенту згоріли літня кухня, гараж та комора. Все це сімейство зводило власними руками. Вогонь, який з’являється нізвідки, знищив близько двадцяти років важкої людської праці…

Олег, онук пана Павла, стверджує, що у нього в руках нещодавно спалахнув телефон, коли він був на подвір’ї у сусіда.

Сусід Ковальових, Петро Павловський, говорить, що раніше про таку містику не чув і не бачив. Вважає, що раптові спалахи пов’язані із нечистим.

Дивно, що позичений холодильник, який стояв у Ковальових на подвір’ї, вогонь не пошкодив…

«Залишився, як Йов»

Наразі онук Олег разом із бабусею Ольгою ночують у сусідів, а пан Павло вже котру ніч спить на ледь вцілілому мокрому матраці біля обгорілих руїн.

Чоловік не йме віри: все життя він важко працював, щоб на обійсті була краса, ні з ким не ворогував у селі, з усіма мирно жив, кому міг допомагав.

Павло Ковальов має інвалідність – в юнацькому віці кір дав ускладнення на зір. Зараз дуже погано бачить. На пенсію, яку він отримує (трохи більше тисячі гривень), навряд чи все відбудує.

Ніхто із чиновників поки що так і не відгукнувся допомогти Ковальовим. Односельці наразі зібрали невелику суму грошей і передали їх родині.

Причину виникнення частих пожеж на обійсті Ковальових у селі Іллінці в управлінні ДСНС Івано-Франківської області поки що назвати не можуть. Наразі проводяться слідчі дії.

Професор, доктор технічних наук Максим Карпаш каже, що з логічних пояснень може висунути гіпотезу про блукаючі струми. «Це означає, що є десь поруч генератор струму, який через металеві елементи (цвяхи, електромережі, навіть відключені, і т.п.) спричиняє таке. Але повторюю: це тільки припущення. На заправках, наприклад, буває самозапалення паливних пістолетів, якщо погане або відсутнє заземлення», – зауважує він.

«Де б я міг подумати, що в своїх 74 роки стану безхатьком… Я зостався, як Йов із Старого Завіту Біблії… Не знаю, як маю дожити віку. Згорьовані діти в Чехії, плачуть. Молюся Богу, щоб мене забрав, бо вже готовий йти, а Він не забирає. Але, напевно, на все Божа воля», – зітхає пан Павло.

Не знищив демон вогню тільки криницю, пасіку і фруктовий сад, плодами з якого так любить ласувати сільська дітвора.

Марія ГРИЦКІВ

Родина Ковальових потребує допомоги небайдужих

 

Реквізити:

Одержувач: Ковальов П. П.

Рахунок: 26209872881444

ІВАN: UA923052990000026209872881444

Банк одержувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна

ЄДРПОУ одержувача: 1693302938

ЄДРПОУ банку: 14360570

Призначення платежу: Ковальов Павло Павлович, ІПН 1693302938

 

Для поповнення у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», Вам необхідно повідомити операціоністу номер свого рахунку для поповнення: UA923052990000026209872881444

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!