У Станиславові початку ХХ ст.  були будинки розпусти, які діяли легально чи напівлегально. Проте у листопаді 1909 р. міську поліцію очолив Броніслав Лукомський,  який раніше працював поліційним комісаром у Львові. Він був непримиримим ворогом подібного бізнесу, завдяки йому на лаві підсудних опинилося немало торговців жінками. Лукомський позакривав багато борделів у місті. Однак його боротьба з проституцією призвела до несподіваних результатів.

У квітні 1910 р. в Станиславові відбулося засідання санітарної комісії, на якому як експерт був присутній відомий лікар зі Львова пан Мерунович. Основне питання, яке стояло на порядку денному засідання, – суттєве збільшення кількості хворих на венеричні недуги серед мешканців міста. Причому статистика хворих у шпиталях виглядала якось дивно – у міському шпиталі кількість хворих на сифіліс значно зросла, а у військовому шпиталі, навпаки, зменшилась, пише “Західний кур’єр”.

Серед жінок, які проходили лікування, було досить мало «офіційних» повій, зате значна кількість колишніх працівниць борделів, закритих Лукомським. Ці жінки були змушені перейти на «вільний хліб» і працювали неофіційно. Тож боротьба з борделями дала лише один результат – у місті побільшало нелегальних повій, яких ніхто не контролював і за чиїм здоров’ям ніхто не стежив. Це й стало причиною сплеску венеричних хвороб у місті. Послугами нелегальних «дів ночі» користувалися бідніші мешканці, а багатші, у тому числі військові, воліли не ризикувати, тож і кількість хворих серед них була меншою.

Читайте також: «Роман без фінансів – нонсенс. Чоловіки не цінують безкоштовний товар», – ще минулого століття переконувала Саллі Стенфорд, засновниця і власниця багатьох борделів, «матуся» повій та мер міста у Каліфорнії. Так часто вважають і досі. Люди звикли до того, що мало не все можна купити, нехай і за велику ціну. Серед пропонованого товару часом опиняються й жінки. І ціна на жіноче тіло – не така й висока.