Працювати вдома: Як у Європі та Україні виховують робітників

З кожним роком чужі країни все більше приваблюють працівників з України. Натомість наша держава потребує все більше фахівців – не вистачає рук навіть у найпопулярніших робітничих професіях. За таких умов страждає місцевий бізнес, адже знайти того, хто добре знає свою справу, стає все важче. Чому Європа є ласим шматком для робітників з усього світу та що Україна робить для того, щоб забезпечити кадрами свої підприємства, дізнавався «Галицький кореспондент».

Виховати і навчити

Європейські країни добре розуміють, що саме від розвитку бізнесу буде залежати їхнє майбутнє. Там впевнені, що викликом у глобалізованому світі сьогодні є невизначеність, а активні малі та середні підприємства (МСП) зроблять Європу більш міцною для протистояння цьому. Зараз потрібно раз і назавжди закріпити потреби підприємств в основі політики Євросоюзу і створити найкраще середовище світового зразка для малого та середнього бізнесу.

Одним із принципів Акту малого бізнесу для Європи, який впроваджують з 2010 року і в Україні, є сприяння підвищенню кваліфікації малих та середніх підприємств та всім формам інновацій. Принципи Акту ґрунтуються на тому, що бізнесові потрібно йти назустріч, адже, лише створивши вигідні умови, можна говорити про його процвітання.

Зокрема, в Акті наголошують на тому, що школи часто не забезпечують необхідної підготовки підприємців і їх співробітників. Цей результат підкреслює потребу суспільства завжди навчати молодих людей необхідним навичкам, сприяти підвищенню кваліфікації чи перекваліфікації, заохочувати кадри займати робочі місця.

Також про освіту для робітників подумали і в Європейській хартії малих підприємств. Там зазначається, що виховувати підприємницький дух і прищеплювати нові навички варто з більш раннього віку. Загальні знання з бізнесу та підприємництва мають викладатися на всіх навчальних рівнях. Певні бізнес-модулі повинні стати основною складовою системи освіти на
рівні середньої школи, а також у коледжах і університетах.

Країни, що приєдналися до Хартії, зобов’язуються забезпечити навчальні заклади доповненими програмами навчання, кваліфікації, адаптованої до потреб малого бізнесу, та проводити консультації протягом усього життя.

Наявність кадрів забезпечать комфортні умови праці: соціальні пакети, заохочення і фінансова сторона. Працівники завжди надаватимуть перевагу саме тим підприємствам, де подбали про їхнє становище.

Не вистачає рук

Проблемою бізнесу в Україні є, зокрема, нестача робочої сили. Фахівці пояснюють, що престижність робітничих професій впала, уявлення молоді про роботу знівелювалося, а основним важелем впливу є заробітна плата. Все менше молоді хоче вчитися на механіків, слюсарів чи кухарів, а навіть ті, хто отримав освіту, не завжди обирають цей шлях.

«Звісно, в Івано-Франківську та Україні є проблеми з кадрами. Бізнес потребує працівників, але ми маємо брак людей. Навчальні заклади часто випускають менше працівників, ніж потребують підприємства», – пояснює начальник управління праці Івано-Франківської міськради Наталія Дмитраш.

Серед випускників навчальних закладів є менше працівників, ніж шукають на роботу в Івано-Франківську. Підприємствам тут потрібні водії, кондитери, кравці, слюсарі, не вистачає навіть офіціантів та барменів, а також багато комунальників. У нас такі професії вважають не дуже престижними, хоча в Європі на це інші погляди.

За словами Наталії Дмитраш, для того, щоб люди хотіли працювати, влада намагається робити багато. У 2016 році в Івано-Франківську створили дорадчу раду, яка має покращувати комунікацію між керівниками промислових підприємств міста і підприємцями та керівниками училищ. Вона має допомогти забезпечити студентів робочими місцями, а підприємства – робочою силою.

Для покращення ситуації створили також програму співпраці між професійно-технічними навчальними закладами та промисловими підприємствами і МСП міста. Вона має сприяти розвитку соціального партнерства з роботодавцями у сфері підготовки конкурентоспроможних фахівців на ринку праці, впровадженню дуальної форми навчання, а також вирішенню питання підготовки кваліфікованих кадрів для потреб підприємств, установ та організацій Івано-Франківська.

У рамках програми у навчальних закладах міста проводять інформаційні зустрічі та акції, повідомляють про вакансії та можливість додаткового навчання, подають пропозиції щодо регіонального замовлення у професійно-технічних та інших навчальних закладах. В Івано-Франківську випускають також інформаційні фільми, заохочують майбутніх робітників на конкурсах з визначення найкращого за професією серед учнів професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ). Та все ж люди часто обирають роботу за межами країни просто тому, що платять там більше.

Важливим є також офіційне працевлаштування. В Івано-Франківську діє програма легалізації найманої праці та забезпечення кваліфікованими кадрами підприємств. Її основним завданням є: збільшення кількості людей, які працюють офіційно; збільшення податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів та бюджету міста, яке залежить від кількості зареєстрованих найманих працівників; вирішення питання підготовки робітничих кадрів для потреб підприємств, установ та організацій міста.

«У нас є проблема із нестачею рук. На жаль, молодь зараз не вважає певну роботу модною чи престижною, тому все менше вступає в училища і не працює за спеціальністю. Потрібні люди навіть у дуже популярних професіях. Звісно, мотивувати їх необхідно заробітною платою», – зазначає Наталія Дмитраш.

Однією з проблем також є те, що працедавець хоче бачити кваліфікованого спеціаліста, а училища дають лише базові знання. Часто навчальні заклади не забезпечені сучасною технікою, тому допомогти їм у цьому можуть і підприємства.

«До прикладу, автослюсарі. Часто в училищах є старі автомобілі і комплектуючі, тому, відкриваючи капот сучасного авто, випускник може розгубитися. Якщо бізнес йтиме назустріч навчальним закладам, допомагатиме з обладнанням чи братиме студентів на практику, працівники будуть більш освічені», – пояснює чиновниця.

Комунальні підприємства міста активно йдуть назустріч учорашнім учням, адже потребують кваліфікованих робітничих спеціалістів. Однак часом івано-франківські училища просто не можуть запропонувати людину тієї чи іншої спеціальності. Наприклад, за прогнозами місто у 2018 році шукатиме на роботу 250 водіїв, а ПТНЗ випустять лише 101-го. Трактористів потрібно буде 40, але такої спеціальності у місті взагалі немає, є лише в області. На 200 вакансій продавців ПТНЗ закінчать лише 25, і навіть вони далеко не всі підуть працювати за спеціальністю.

Для того, щоб забезпечити собі працівників, бізнес має звернути увагу на навчальні заклади, переконують фахівці. Запрошувати на практику, допомагати у навчанні і таким чином виховати собі спеціалістів.

Важливо співпрацювати

У Німеччині вже понад 25 років поширена дуальна освіта. Вона поєднує навчання осіб у закладах освіти з роботою на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації.

«Здобування такої освіти у Німеччині відбувається на трьох рівнях: навчання після школи на курсах, організованих підприємством, освіта в дуальному університеті, де навчання пов’язане з роботою, або за спеціальними програмами у межах звичних університетів. Цікавість у тому, що там здійснюють підготовку одразу зі знанням технології і спеціалізації конкретного підприємства», – розповідає завідувач кафедри маркетингу і контролінгу Інституту економіки та управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Ірина Перевозова.

В Івано-Франківську шлях до такої освіти ще торують. Наразі працюють над тим, щоб зацікавити підприємців у випускниках закладів, в той час як Німеччина вже добилася значних результатів. «Якщо ми стимулюємо перенавантаження випускників певних спеціальностей, то вони цього уникають і таким чином уникають безробіття, бо готують фахівців у тому обсязі, який цікавить підприємства», – пояснює завкафедри.

Схожі кроки роблять ПТНЗ Івано-Франківська. Керівниця Центру професійно-технічної освіти №1 Наталія Когуч із гордістю каже, що після навчання працевлаштовуються майже 100% випускників.

«Ми готуємо такі спеціальності, які є завжди затребувані. Немає проблем з подальшим працевлаштуванням, часто навіть навпаки – підприємства потребують ще більше працівників, ніж ми пропонуємо. Звісно, молодь хоче гарної оплати своєї праці, тому їде за кордон або ж працює на себе. Наші студенти хочуть вчитися і працювати, а чи залишаться вони на роботі, вже залежить від працедавця», – говорить вона.

Наталія Когуч зауважує, що зараз культура праці, мабуть, стала вищою, адже діти, які навчаються, справді хочуть працювати, і навчальний заклад допомагає їм працевлаштуватися. Проте часто обирати інший шлях їх змушує незадовільна зарплата чи умови праці. Одним з основних важелів впливу для працівників все-таки є саме фінансова сторона питання, бо, так чи інакше, всі хочуть отримувати гідну заробітну плату.

Відповідальність країни

Підприємство «Мікрол» забезпечує великий вибір техніки для виконання завдань у сфері промислової автоматизації. Там виробляють різноманітні технічні прилади, відтак виробництво завжди потребує спеціалістів у різних сферах.

Богдан Демчина, директор ТОВ «Мікрол», каже, що людей постійно не вистачає і це нормально, як і те, що вони виїжджають за кордон. Але виправити цю ситуацію самі підприємці не здатні.

«Ми постійно шукаємо конструкторів, технологів, монтажників, програмістів. Деяких спеціальностей у навчальних закладах міста просто немає. Наприклад, монтажниць не готують вже давно, бо ця професія – непопулярна. У нас на підприємстві є працівники, які колись здобули спеціальну освіту – вони допомагають навчити людей на місці. Звісно, багато хто виїжджає за кордон, але це глобальна проблема на рівні країни», – пояснює директор.

Він вважає, що підприємства зі свого боку мають максимально забезпечити гарні умови праці: конкурентна зарплата, соціальні пакети, навчання. Звісно, завжди є куди рости, але українці не шукатимуть роботу за кордоном, якщо є можливість залишитися з сім’єю та працювати тут. Тому універсальним інструментом називає, все ж, заробітну плату.

Можемо зробити висновок, що кадри в Україні є. Можливо, у недостатній кількості та мотивовані менше, ніж це потрібно, але тут є кому очолити підприємства і є кому на них працювати. Питання в тому, чи бізнес готовий подбати про завтрашній день та забезпечити своїх майбутніх працівників практикою, знаннями, можливостями, а згодом – заробітною платою та соціальною допомогою. Гарним прикладом у цьому питанні є Європа, де вже роками дбають про кадрове забезпечення підприємств. Рухаються у цьому напрямку й українці, та, як кажуть, «межі досконалості немає».

Марта БАРАНЕЦЬКА

* Ця публікація була підготовлена в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю газети “Галицький кореспондент” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Написати головному редакторові Тетяні Соболик: [email protected]

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!