Правила великоднього кошика

Підбір продуктів у великодньому кошику не є випадковим. Кожен із них має своє символічне значення. 

 

Святкування Великодня символізує два переходи: від земного життя до смерті та від смерті до вічного життя – воскресіння. Згідно з християнським вченням, кожна людина має пройти крізь такі переходи. До речі, назва «пасха» походить від єврейського «песах», що перекладається як перехід.

Отець Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд» пише, що празник Христового Воскресіння багатий не тільки на величні богослужіння і глибокосимволічні обряди, але також на прегарні церковно-обрядові й народні звичаї. Де­які з тих звичаїв – це вплив християнського культу, а інші похо­дять ще з передхристиянських часів, коли наш народ у той самий час відзначав свято привітання весни й весняного сонця. Християн­ська релігія багато з тих прадавніх народних звичаїв освятила, надала їм християнського значення і символіки та визнала своїми.

«Продукти, від яких людина відмовляється під час Великоднього посту, мають бути у кошику, що освячують у день Пасхи, – пояснює викладач Івано-Франківського богословського університету ім. св. Івана Золотоустого отець Юрій Козловський. – Насамперед це м’ясо і продукти тваринного походження (сир, масло, яйця). Паску печемо як головний символ Великодня. Також у кошик прийнято ставити хрін і сіль».

Отець Ігор Тузик розповідає, що часто на Пасху можна побачити у великодніх кошиках продукти, яким там геть не місце. Наприклад, фрукти, воду і навіть алкоголь. «На все свій час. Фрукти потрібно освячувати 19 серпня, на Спаса, як подяку за те, що Бог дав нам урожай плодів, – пояснює священик. – Воду – на Йордана».

1

Паска. Зазвичай, прийнято пекти здобну паску, з родзинками, цукатами тощо. Однак чому ж тоді у Біблії знаходимо згадку про прісну паску – корж, приготовлений лише на воді та муці?

Отець Юрій Козловський пояснює – йдеться про юдейську паску. «Що таке Пасха для єврея? – каже священик. – Це відзначення виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі. На той час прісний хліб, тобто не на заквасці, був найприйнятнішою їжею для тамтешнього спекотного клімату, інакше він би просто відразу псувався». Відповідно прісний хліб був основним продуктом для ізраїльтян, який потім увійшов у їхню традицію святкування Пасхи. Євреї називають його маца – прісний корж з тіста, яке не пройшло бродіння.

Як пояснює отець Роман Терлецький, на відміну від євреїв, у нас паска вважається символом воскреслого Христа. Тому вона є святковою, солодкою.

Яйце. У книзі Юліана Катрія «Пізнай свій обряд» йдеться, що шкаралупу зі свячених яєць не вики­дали на сміття, а закопували або в городі, або на полі, щоб і землі дати свяченого. Подекуди в Галичині шкаралупи зі свячених яєць кидали на стріху хати.

З благословенням великодніх пасок пов’язані наші славні кра­шанки й писанки, які мають давнє походження. Колись існував звичай, за яким перед особою, що мала високе становище в суспільстві, не можна було з’являтися перший раз без дару. Побожне передання каже, що Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, зайшла у двір римського цісаря Тиверія, дала йому в дар червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!» і лише тоді почала свою проповідь. За її прикладом пішли інші християни й почали в день празника Пасхи обдаровувати одне одного кра­шанками чи писанками.

Отже, яйце відіграє таку роль у великодніх звичаях тому, що воно стало символом Христового Воскресіння. Як з мертвої шкара­лупи яйця родиться нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя.

Червона крашанка є символом нашого спасіння через Кров Ісуса Христа. В той же час чимало орнаментів теж несуть у собі глибокі християнські символи, наприклад вічність, любов тощо.

Шинка, ковбаса, мясо – це символ душевної радості, яка приходить від сповнення людиною Божої волі. Пояснення цього символізму знаходимо у молитві-благословенні пасхального м’яса: «Господи благослови й освяти агнця цього, як ти благословив і освяти агнця, що його привів тобі вірний Авраам, і агнця, що його приніс тобі Авель на жертву від усіх плодів, і вгодоване теля, що його ти звелів заколоти блудному і наверненому синові…»

Як розповідає Юрій Козловський, досить поширена традиція освячувати масло у формі ягняти. Адже саме ягнятко було символом Христа: у Старому Заповіті сказано, що кожного дня в єрусалимському храмі приносили в жертву Богові біле ягня. Такий звичай символізував нагадування Всевишньому про ту жертву, яку він обіцяв, – прислати на Землю відкупителя, котрий врятує людський рід.

У Біблії сіль – символічний засіб зв’язку між Богом і його народом: «І не оставляй жертви твоєї без солі завіту Бога твого». У Нагірній проповіді Христос називає своїх учнів «сіллю землі». Сіль – один із необхідних продуктів у житті людини, який додає смаку їжі. Пасхальна сіль означає якість зв’язку між Богом і людьми, відновленого через Воскресіння. Віруючий має зберігати чистоту свого серця. В іншому випадку його християнство звітріє, так, як це може статися із сіллю.

Щодо хрону, то існує така думка: аби після тривалого посту важкі страви не пошкодили організмові, здавна вживали хрін. Він відігравав роль ферменту, що сприяв кращому травленню.

 

До теми

Великдень у світі

Освячення великодніх кошиків є радше східноєвропейським обрядом. Взагалі, чи не кожна країна має свої цікаві традиції святкування Пасхи.

В Африці, де проживає більше 150 млн християн, Великдень є одним із найважливіших свят. Головна великодня страва складається зі смаженого рису та курки. В багатьох країнах Африки курятина коштує дуже дорого, тому такий смаколик є справжнім делікатесом.

Традиція святкування Великодня започаткована в Індії з колоніальних часів. Незважаючи на те, що християни складають лише кілька відсотків від усього населення країни, святкування відбувається за кращими індійськими традиціями і нічим не поступається будь-якому ритуалу чи церемонії. Обмін подарунками, богослужіння та помпезні карнавали – невід’ємна частина свята. Окрім цього, обмінюються кольоровими ліхтарями та пасхальними тістечками. Традиції малювати писанки індійці не мають, проте в магазинах та на ринках можна купити розфарбовані яйця та великоднього зайця.

В багатьох західних країнах великодній кролик приносить шоколад та ховає яйця, але в Австралії яйця приносить великодній білбі. Основною причиною такої заміни є намагання поширити обізнаність населення про білбі, який є одним зі зникаючих видів в Австралії. Іншою причиною є нелюбов австралійців до кроликів, які знищують посіви в країні.

У Німеччині, за повір’ям, великодній заєць розмальовує писанки та ховає в саду. Зранку після недільної служби діти із задоволенням їх шукають. А також в цей день дітям дарують шоколадні яйця та прикрашають дерева великодніми писанками.

Шведи прикрашають свої будинки великодніми квітами – жовтого, зеленого і білого кольорів. Крашанки шведи роблять з картону, а всередину кожного яйця кладуть велику цукерку.

Особливою традицією є великодня Хресна хода в лужицьких сербів, які проживають поблизу німецько-польського кордону. У ході бере учать понад 1300 вершників.

У Мексиці святкують аж два тижні. Незважаючи на те, що Страсна п’ятниця передбачає стримання в усьому, в Мексиці все навпаки – починається  Великодній карнавал, який супроводжується розкішними постановками страстей Христових. В суботу в містах розвішують ляльки Юди із пап’є-маше, до яких чіпляють петарди та хлопавки. До кінця дня цих манекенів підривають. У неділю після богослужіння та святого Причастя відбуваються фінальні постановки страстей Христових, всі люди танцюють на вулицях.

У Греції на Великдень яйця фарбують лише у червоний колір.

Головною стравою великоднього столу в Італії є коломба, щось на кшталт нашої паски, але з лимонним ароматом.Часто вона покривається мигдалем і мигдальною глазур’ю. На наступний день після Великодня в італійців прийнято ходити на пікніки з друзями і родичами.

У Болгарії найстарша в родині жінка першим пофарбованим яйцем малює хрест на лобі всіх діточок у домі. Потім це яйце кладуть перед домашньою іконою. Зазвичай тоді ж печуть і великодні калачі, в які додають непарну кількість яєць.

 

Наталя МОСТОВА