Прикарпатський медик, педіатр, Оксана Манюх, розповіла на своїй сторінці у Фейсбук про те, яким для неї є День святого Валентина. 

“У мене є свій Валентин. Справжній. Йому зараз років 20. Це історія з моєї практики, все справжнє, тільки прізвище дитини я зміню та район з етичних причин вказувати не буду. Це був 1996 рік, напередодні нового року. Я працювала головним педіатром управління охорони здоров’я , але ще мала чергування як лікар неонатолог на виїзній неонатологічній бригаді.

Поступив виклик з району , що в пологовому відділі є тяжка недоношена дитина, яка потребує переводу на лікування в обласну дитячу лікарню. Ми поїхали. Навколо всі готувались до нового року, у вітринах світились новорічні ялинки, гірлянди, люди бігали у святкових турботах. Погода була жахлива, снігопади зробили завали на дорогах, транспорт майже не їздив. А ми їхати були змушені, нас чекала дитина.

У пологовому я ознайомилась з станом дитини, хлопчик був тяжким через дихальні розлади з вагою 1400 гр. Ситуація ускладнювалась тим, що батьки від дитини відмовились. Це було, як завжди для мене, дуже дико. Отже, дитина буде без маминого молока, без любові і опіки батьків і рідних. Чому так має бути? Скоро новий рік, всі радіють в очікуванні свята, а це малятко тільки народилось і вже нікому у цьому світі не потрібне ?! Несправедливо!!! З такими думками я покидала пологовий відділ, і всім серцем співчувала цій дитині.

По дорозі нас спинила міліція, попросили взяти в машину воєнного полковника, бо жодний транспорт не ходить. Так не положено, але ми змушені були зробити виключення. Дитина була стабілізована, параметри зберігались добрі. Полковник поцікавився кого ми веземо. Я відповіла: “Хлопчика в дитячу реанімацію.” ” А як його звати?” – спитав він.” Ніяк,” – відповіла я. Від нього відмовились батьки, навіть імені не дали. А Вас як звати? ” –  спитала полковника. ” “Валентин” – відповів він. Отже , бути нашому хлопчику – Валентином, констатувала я, бо цей полковник був кремезним і поважним і викликав симпатію.

Наш полковник дуже перейнявся долею дитини і навіть сам зголосився бути дитині хресним батьком. А медсестра Наталя буде хресною мамою, затвердили ми всі в машині. Ну, хоч щось добре вирішили напередодні Нового року! До лікарні ми доїхали благополучно, дитину передали до інтенсивної терапії. По стану здоров’я дитина то поправлялась, то знову ставало гірше, погано набирав вагу тіла.

Полковник регулярно навідувався до лікарні , приносив дитині суміші, предмети догляду і цікавився, коли будуть хрестини дитини. Разом ми вирішили, що охрестимо нашого хлопчика на День Валентина. Ми часто у відділенні охрещуємо дітей, яких залишають батьки, щоб Господь та Ангели небесні допомагали цим дітям жити. Ніхто з родичів за цей час до дитини не з’являвся, тільки були дзвінки регулярні з пологового відділу , де цікавились станом дитини.

Одного разу, перед днем Святого Валентина я прийшла на нічне чергування . Весь відділ переполошився через новину, з’явилась мама нашого Міщинського Валентина!!!! Я робила обхід, підійшла до них. На подушці спав наш Валентин, а його молоденька мама міцно обняла його разом з подушкою і пригорнула до себе. Вони солодко спали обоє. Два профілі один в один співпадали, обоє з золотим волоссям, обоє щасливі. ” ” Де ж ти так довго була, дівчинко? Ще трохи і дитина могла бути установлена чужими людьми,” – думала я, а в душі мене переповнювала величезна радість за них обох. 

Дитина повернулась у свою сім’ю, полковнику ми повідомили хорошу новину. А історія була такою. Дівчинка 17 років з “порядної” сім’ї зустрічалась з хлопцем, якого їі батьки не сприймали. Завагітніла, вагітність скривала, коли батьки помітили, був страшний скандал. Почались передчасні пологи, їй сказали, що дитина померла, а самі написали відмову від дитини. Але дитина жила, наперекір всім обставинам ! Батьки не витримали, сказали правду. В той же день молода мама була в лікарні. Казали, потім що вона зійшлась з батьком дитини і живуть щасливо!

Кожний рік, у переддень свята я згадую цього маленького Валентина, хоча не впевнена що його назвали саме так. Одним словом, ця історія підтверджує, що ЛЮБОВ завжди перемагає! Даруйте любов і прикрашайте нею цей неспокійний Світ!!!!”, – написала Оксана Манюх.

Нагадаємо, На Івано-Франківщині бракує грошей на лікування онкохворих дітей.