Рак – не вирок, а діагноз

Маленька відпустка – вихідні вдома з восьмирічною донечкою Полінкою, а у понеділок – знову в лікарню на хіміотерапію… Це останній блок основного лікування високодозними агресивними хіміопрепаратами. П’ятдесят перший тиждень…

Молода самотня мама з Івано-Франківська уже понад рік лікується від раку крові. Довгих півроку Таня Черних шукала свій діагноз. Від чого її лише не лікували – від ангіни до інфекційного мононуклеозу. Але краще не ставало. І нарешті жінка сама почала наполягати на обстеженні на онкологію. Аналізи приголомшили – гостра лімфобластна лейкемія, або ж рак крові. На лікування Тетяна потрапила в дуже важкому, майже критичному стані. Дякує Богові, що змогла витримати це все.

Коли дізналася про діагноз – не могла повірити. Невже це з нею? Таня ніколи не залишалася осторонь прохань про допомогу від інших, але не сподівалась, що прийде час, коли їй самій доведеться звернутися до людей.

«Ліків від держави немає. Ніяких. Цього року навіть пробірки для забору крові на біохімію доводиться купувати. Останнім часом у лікарні вивісили стенд, на якому виписано, які препарати є в наявності. Але з них за моїм протоколом лікування мені нічого не підходить, – розповідає Тетяна. – А крім «хімії», потрібні ще ліки для підтримки організму, цілі жмені ліків для печінки та інших органів, а раз на два місяці спинномозкова пункція».

Таня розповідає про своє лікування та хворобу спокійно, як про щось буденне і звичне. Жінка тримається дуже мужньо і стійко, адже вдома – донечка. Втім, за цей рік їй довелося багато всього здолати. А це і важкий психологічний стан, і фізичний біль, і наслідки впливу хіміотерапії.

Втім, Тетяна не опустила руки, а, попри важкий стан, одразу створила групу допомоги на Фейсбуці – «Термінова допомога Тані Черних» (https://www.facebook.com/groups/969056379877263/ ) та почала шукати підтримки у благодійних організаціях. Останні її розчарували. Багато хто взагалі не дав відповіді, інші ж відписували, що допомагають лише дітям. А Тані – тільки 30…

Допомагати взялися друзі, родичі, а здебільшого – зовсім незнайомі люди. За цей час на її підтримку було організовано кілька благодійних ярмарків та акцій. Таня дякує усім, хто підтримував її увесь цей час. «Перших 2-3 місяці допомога надходила дуже активно. Це мені дуже допомогло. Бо я працювати зараз не можу, і мама була змушена покинути роботу, щоб доглядати мене. Сьогодні я маю пенсію по інвалідності – півтори тисячі гривень. І мама оформила допомогу по догляду – це ще 150 гривень. Та ще аліменти на донечку – 500. А на один курс хіміотерапії мені потрібно 20 тисяч, – каже вона. – А зараз допомога майже не надходить. Я не звинувачую людей, адже навіть мої родичі не до кінця розуміють, що це за хвороба і як довго триває лікування. То що ж казати про чужих…»

Дякувати Богові, лікування таки дало результати. Зараз у Тетяни Черних лікарі констатують стан ремісії. Отож попереду найвідповідальніший і найдорожчий етап – трансплантація (пересадка) кісткового мозку – ТКМ. З її діагнозом дуже часто трапляються рецидиви. Тому і українські, і польські медики наполягають на цій процедурі. Інакше результати лікування можуть бути зведені нанівець.

В Україні такі процедури дорослим пацієнтам не проводять. Чому – питання до нашого уряду та Міністерства охорони здоров’я. Багато громадських організацій вже роками боряться за зміни у законодавстві щодо цієї ділянки медицини. Поки що – безрезультатно. МОЗ має фінансувати лікування за кордоном пацієнтів, яким не можуть надати допомогу вдома. Має. Але насправді фінансує лише дуже малий відсоток від реальних потреб. 12 липня у Києві активісти вийшли на протест з вимогою внести зміни до бюджету і перетворити «чергу смерті» на шанс одужати. Та онкохворі не можуть чекати…

Тані пощастило – у неї є донор. Її брат, за попередніми аналізами, підходить на 100%. Жінка розцінює це як благодать Божу.

Але, навіть маючи донора, для проведення трансплантації кісткового мозку в Польщі Таня потребує не менше 100 тисяч доларів. Остаточний рахунок клініка виставить тільки після повного обстеження після закінчення лікування.

Тож Таня Черних та її маленька Полінка щодня звертаються до людей з проханням про допомогу.

Разом ми можемо здолати все! Навіть рак. Адже це тільки діагноз.

Реквізити Приватбанку для допомоги:

Гривня: 4149 4978 3630 2804, Черних Т.В.

Долар: 4149 4978 7066 2469, Черних Є.П.

Євро: 5168 7426 0488 2682, Черних Є.П.

Тел. мами: 0975923795, Черних Є.П.

Американський сайт для допомоги в доларах з-за кордону:  https://www.gofundme.com/helpTatianasurgery