Реформи в Україні: Підсумки 24 листопада – 1 грудня

Від редакції: Українська англомовна газета Kyiv Post щотижня публікує аналіз стану українських реформ у ключових галузях. Цей текст – переклад такого аналізу за тиждень з 24 листопада по 1 грудня.

Огляд

Попри те, що у декларації, підписаній за результатами Саміту “Східного партнерства”, який проходив у Брюселі 24 листопада за участі представників ЄС, Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та Ураїни, ні словом не згадали Росію, тінь цієї країни ширяла над подією.

ЄС та шість його східних країн-партнерів зазначили, що їхня співпраця “не спрямована ні на кого конкретно”. Незважаючи на це, позицію Москви не можна залишати без уваги, адже кожна з шести країн-учасників саміту так чи інакше пов’язана з Росією: Україна, Грузія та Молдова, наприклад, втратили частини своєї території у конфліктах ініційованих Кремлем. Проте, тоді як Україна та Грузія налаштовані до Росії вороже, Молдова нещодавно змінила своє ставлення на дружнє. Білорусь є фактично країною-сателітом Росії: разом з Вірменією вона є частиною московського проекту, Євразійського економічного союзу. Вірменія та Азербайджан брали участь у Карабаському конфлікті. Росія тисне на Єреван, змушуючи не зближуватись з ЄС, і у той же час постачає зброю до Азербайджану. Останній, очолюваний династією Алієва, не має дружніх намірів щодо ЄС.

Одним словом, немає якоїсь стратегії, яка б задовольнила одразу усіх, і спільна декларація, підписана на саміті, це ілюструє.

Хоча Україна і почула обіцянку отримати 1,8 мільярди євро макроекономічної підтримки  від ЄС у трьох рівних траншах, її основна мета – а саме членство у ЄС – не виглядає ні на крок ближчою, аніж під час останнього саміту у Брюсселі. Окрім того, Єврокомісія відмовилась надавати Україні останній, третій транш поточної програми допомоги, що склав би 600 мільйонів євро, через те, що уряд не виконав взяті зобов’язання. Серед них – автоматична перевірка електронних декларацій та скасування заборони на експорт лісу.

Україна заявляє, що хоче більше стимулів з боку ЄС, щоб продовжувати реформи, тоді як ЄС хоче спершу побачити певний прогрес. Більше того, підтримка України з боку ЄС суттєво послабилась після початку російської агресії на Донбасі, а деякі країни взагалі почали ставитись до України неприязно. До прикладу, Вірменія, після суперечки з Києвом через новий закон про освіту, почала погрожувати Україні блокувати будь-які її кроки назустріч ЄС.

Щоправда, учасники саміту все ж погодили перелік з 20 очікуваних досягнень, які країни-партнери мають показати до 2020 року. І хоча жоден з прописаних заходів не спрямований безпосередньо на Україну, деякі віщують країні певний рух вперед – якщо Київ їх прийме.

Очікувані досягнення

Досягнення № 3, яке може зіграти на руку як Україні так і ЄС, передбачає посилену та чіткішу стратегічну комунікацію та підтримку плюралізму медіа та їхню незалежність у країнах-партнерах. Перша частина має покращити порозуміння між ЄС та партнерами, що важливо, адже Україна щодня стикається з кремлівською пропагандою, яка псує імідж країни закордоном, зокрема у ЄС. Друга частина безпосередньо корисна Україні, адже велика частка її ЗМІ досі залежить від бізнесового та політичного впливу.

Досягнення № 6, а саме запровадження європейських програм спрямованих на урізноманітнення економічної діяльності та скорочення нерівності, може бути корисним для України в контексті її реформи децентралізації. Проект “Мери за економічне зростання”, фінансований в Україні Європейським Союзом, підтримуватиме новостворені місцеві влади, які тепер мають більший доступ до податкових надходжень, які можна інвестувати у локальні проекти. Бажання ЄС інвестувати у розвиток агросектору також дуже актуальне для України, адже він вважається одним із найперспективнішим у економіці країни.

Досягнення № 9, яке передбачає розвиток верховенства права та антикорупційних механізмів шляхом запуску та розвитку органів, які мають запобігати та боротись з корупцією та відмиванням грошей, таке враження, було написано спеціально під Україну. Досі усі спроби української влади побороти корупцію не дали плодів. Щоправда, ЄС також має що робити для боротьби з відмиванням грошей – офшорні схеми у податкових гаванях, таких як Кіпр, занадто доступні для Українців.

Досягнення № 10, реалізація ключових реформ у сфері судочинства, також не буде зайвим для України. Громадські організації нарікають, що українська влада саботувала реформу Верховного Суду, призначивши туди суддів з суперечливим професійним минулим. Окрім цього, Київ досі не створив антикорупційні суди та не покарав винних у злочинах, скоєних під час правління режиму колишнього президента Віктора Януковича.

У досягненні № 14, пов’язаним з енергопостачанням, безпосередньо згадано Україну. У цьому пункті прописана модернізація української газотранспортної системи та сховищ. Це означає, що ЄС має плани на українську газотранспортну систему, навіть попри те, що Москва погрожувала суттєво скоротити транзит газу до ЄС через Україну. Натомість Кремль планує збільшити транзит газу до Німеччини через “Північний Потік 2”, магістральний газопровід через Балтійське море. І хоча Берлін політично не проти проекту і бачить його як комерційну можливість, ЄС прагне диверсифікувати енергопостачання, зокрема зменшивши залежність від Росії. Цього можна досягнути заблокувавши подальший розвиток “Північного Потоку 2” на користь розвитку “Південного газотранспортного коридору”, який, постачаючи газ з каспійського регіону до Європи, знизить залежність ЄС від Росії, яка наразі постачає ЄС третинунеобхідного йому газу. Щоправда, російська компанія “Лукойл” володіє 10% газового родовища “Шах-Деніз” у Азербайджані, з якого ЄС отримуватиме газ через “Південний газотранспортний коридор”.

Сфера впливу

Як видно з 14-го очікуваного досягнення, Росія все ж вплинула на останній саміт у Брюсселі, і найближчим часом свого впливу не втрачатиме. З моменту заснування “Східного партнерства” на саміті у Празі у 2009 році, Кремль сприймає цю політику ЄС як втручання у її сферу впливу. Україна, у свою чергу, вважає “Східне партнерство” можливістю посилити зв’язки з ЄС. Проте Євросоюз не раз наголошував, що ця ініціатива не допоможе Україні отримати членство у ЄС. “Східне партнерство” з’явилось як спроба ЄС зміцнити стосунки з колишніми радянськими країнами, проте воно ніколи не було засобом розширення.

Більше того, з моменту анексії Криму Росією та початку війни на Донбасі у 2014, ЄС став дуже обережним у всіх своїх діях за своїм східним кордоном, щоб вони не були сприйняті, як дії проти когось конкретного, в даному випадку проти Кремля.

Як показала угода, підписана на саміті, ЄС наразі пропонує своїм східним партнерам пакет допомоги, яку вони можуть або прийняти, виконавши умови, або ні. Україну, у якій реформи і так гальмують, навряд чи такий підхід стимулює.

 

Цей матеріал підготовлено в рамках проекту Reform Watch, що впроваджується Media Development Foundation (MDF) у співпраці з Kyiv Post та фінансується Національним фондом на підтримку демократії (NED).

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!