Школу у горах з’їдає грибок

Красноїльська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, що на Верховинщині, потребує негайного капітального ремонту. Через допущені помилки ще на стадії будівництва щороку приміщення закладу потроху знищує грибок і пліснява.

Тим часом школярі змушені навчатися у крихітних непристосованих приміщеннях, а вчителі – ходити на перерві туди-сюди: зі школи до пришкільного інтернату.

Будували з помилками

Красноїльська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів є однією з найбільших у Верховинському районі. Наразі у закладі навчається 428 учнів.

Школярів багато, а кабінетів катастрофічно не вистачає. На це нарікають педагоги та директорка закладу Марія Шкіндюк. Учні змушені навчатися у крихітних непристосованих приміщеннях. А все через те, що школу потроху знищує грибок і пліснява…

Директорка Марія Шкіндюк каже, що школу почали зводити наприкінці 1960-х років. Вперше школярі у новенькому приміщенні сіли за парту у 1972 році.

Сільські старожили та вчителі-пенсіонери розповідали, що заклад звели на багнистій місцевості. Довелося навіть відмовитися від облаштування в підвалі школи складських приміщень та тиру. «Щоразу, коли все глибше і глибше рили котлован, прибувало так багато води, що будівництво годі було продовжити, тому й вирішили все засипати, як було. Багато вчителів, які зараз працюють у школі, тоді були дітьми (у період, коли зводили школу – ред.). Пригадують, що на цьому місці, де зараз наш заклад, могли плавати на дарабах», – розповідала Марія Шкіндюк.

До речі, приміщення цього навчального закладу побудували за типовим радянським планом для школи-«восьмирічки».

«У школі раніше навчалися учні 5-11 класів, а учні молодших класів – у старенькому корпусі навпроти на подобу шевченківської хати, – зазначає директорка закладу. – Площа класів, щоправда, у цьому корпусі приблизно 16 квадратних метрів. А якщо у класі дітей, припустимо, 26? То на одного учня нема навіть цілого квадратного метра простору!».

Щоб всі діти вмістилися в одному приміщенні, в 1986 році тодішній директор Красноїльської школи Євген Романчук ініціював будівництво впритул до школи ще одного корпусу, де могли б розміститися за партами аж 224 школярі. У 1990-х роках все зупинилося через економічну кризу, а згодом документація застаріла.

Біда – щороку

Промахи ще на стадії будівництва, волога, а згодом і її наслідки – грибок та пліснява потроху щороку знищували школу. А з кожним роком проблеми накопичуються і накопичуються…

«Коли я заступила на посаду директорки Красноїльської школи у 2004 році, то у спортзалі та в їдальні підлоги не було. З Верховинського відділу освіти виділили кошти на матеріали, а ті, хто стояв на обліку в центрі зайнятості, разом із вчителями робили ремонт», – каже Марія Шкіндюк.

Найбільшу біду принесла негода у 2008 році. Тоді велика вода, що постійно прибувала, оточила заклад з усіх боків. Стіни школи всередині і зовні рясно «зацвіли» пліснявою, покрилися грибком. Розпочати роботи, щоб якось врятувати приміщення, не давали погодні умови.

У тому ж 2008 році фахівці дали технічний висновок про те, що школа придатна до експлуатації, варто лише замінити старе водовідведення на нове, бо воно вийшло з ладу. Директорка школи Марія Шкіндюк пригадує: «Тоді трубу діаметром приблизно метр замулило, робітник вичищав все цілий день лопатою і сапою».

Наслідки негоди в Красноїллі оглядала і тодішня прем’єр-міністерка Юлія Тимошенко. Влада пообіцяла, що школу допоможуть відновити, новий корпус – добудувати, але потрібно негайно розробити проектно-кошторисну документацію. У 2008 всі папери виготовили, але через брак коштів за них не проплатили.

У 2017 році директорка Марія Шкіндюк запропонувала продовжити будівництво нового корпусу впритул до школи.

У класі – пекло у горлі

Кожного року у школі боролися із пліснявою та грибком. Уражені стіни влітку, напередодні початку навчального року, рятували шпателем та спеціальними засобами.

У вересні минулого року, за словами директорки, в одному із кабінетів провалилась підлога, яку швидко залатали. А вже з жовтня почали надходити перші скарги від вчителів і дітей: казали, що сильно дере у горлі та пече щось у носі.

У січні цього року на вимогу батьків навчання у приміщенні школи припинили. Щоб не зривати навчальний процес, класи облаштували у сільській раді, Будинку культури та пришкільному інтернаті.

…Зараз у школі кабінет географії, захисту Вітчизни, математики та клас, де раніше вчилися першачки, радше нагадують руїни. Нема підлоги та дверей. Подекуди самотньо на стіні висить дошка, скрізь уламки цегли. Відкрита навстіж шафа для приладдя. Ці кабінети найбільше вразив грибок.

Наразі учні двох п’ятих, двох шостих і двох сьомих класів навчаються у пришкільному інтернаті, до якого п’ятнадцять хвилин ходьби від школи. Класи доволі тісні, парти розташовані впритул одна до одної, доводиться ходити боком. Вчителі змушені постійно ходити туди-сюди – від школи до інтернату, несучи гору зошитів, підручники та ноутбук.

У Будинку культури розмістили другокласників, які теж скаржаться на тісноту.

Учні 8-11 класів вчаться на другому поверсі школи, адже, за словами директорки, там розташовані кабінети інформатики, фізики, хімії та біології (ці предмети вивчають учні 8-11 класів).

У старому корпусі навпроти у тісних кабінетах туляться учні 1-Б класу. Вчителька Марія Морощук нарікає: «Про які зони відпочинку йдеться? Ніде навіть постелити килимок!» Тут навіть на підвіконнях не вазони, а книги, бо поставити їх у приміщенні із площею 16 квадратних метрів – ніде.

«Добре, що хоч парти маємо із заокругленими кутами, бо до цього часу вчителі, та й діти, часто набивали синці об них», – говорить вчителька 1-А класу Ганна Плитка.

Ой як потрібна нова школа!

Рятувати школу потрібно негайно, каже директорка Марія Шкіндюк.

Щоб усунути всі недоліки, а це і капітальний ремонт, і заміна мереж, у районному бюджеті коштів, мабуть, не вистачить. Школа перебуває на балансі районного бюджету, з якого у 2017 році фінансують зарплату ще й техпрацівникам (до цього часу зарплату фінансували із держбюджету). Вся надія у педагогів закладу на нове керівництво області та держави.

Навіть якби школу відремонтували, учні усіх класів у ній не помістяться, наголошує директорка школи. Тому конче потрібно добудувати новий корпус.

Марія Шкіндюк каже, що побоюється, аби через «тісні» умови навчання та постійну біганину вчителів в учнів не впав рівень знань, адже, на жаль, вони ніби повернулися «у воєнні роки». «Ми не маємо права опускати руки, бо знаємо, що буває подекуди гірше. Вчити дітей – наш обов’язок», – додає директорка.

Голова Верховинської районної ради Іван Шкіндюк зазначає, що капітальний ремонт школи коштуватиме приблизно 30 млн. грн. З державного бюджету наразі виділили 10 млн. грн. Зараз державне  підприємство «Діпромісто» доробляє проектно-кошторисну документацію. «Думаю, що впродовж тижня буде оголошений тендер», – припускає він.

Що ж до добудови нового корпусу впритул до школи, то, за словами голови райради, з держбюджету виділили 3 млн. 700 тис. грн.

Учні Красноїльської школи, попри некомфортні умови навчання, продовжують займати призові місця не тільки на районних конкурсах, а й на обласних. Мріють, що скоро перейдуть до просторих класів.

Марія ГРИЦКІВ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!