Сказитися можна

Щорічно майже півтисячі франківців звертаються за допомогою до медиків через укуси домашніх та диких тварин. Третині з них призначають профілактичну вакцинацію, що має вберегти від страшної недуги – сказу, який передається через слину інфікованих тварин і у випадку зараження має летальні наслідки. Та от доступної раніше вакцини наразі в медичних установах немає – за бюджетні кошти її не постачають, а заплатити за неї в аптеках може далеко не кожен.

Число укусів

Днями начальник управління охорони здоров’я Івано-Франківської міськради Марія Бойко повідомила, що за рік від 300 до 500 жителів міста звертаються у травмпункт через укуси бродячих собак. З них орієнтовно 35% потребують щеплення.

Раніше ця цифра була більшою – близько 600 звернень. Упродовж останніх років внаслідок укусів тварин до травмпункту звертаються 400-450 людей, каже Ігор Непорадний, міський рабіолог, ургентний травматолог травматологічного відділення 1-ї міської лікарні. Приблизно третині – від 90 до 100 осіб – змушені призначати профілактичне лікування від сказу.

Якщо кусає відома тварина – кішка, собака, навіть бродяча, яка має визначене місце перебування, за нею ведеться спостереження. Контроль триває впродовж десяти днів. Якщо з твариною не відбувається нічого, змін у її стані чи поведінці не спостерігається, то на сказ вона не хвора, а відтак і лікування непотрібне.

У випадку укусу невідомою твариною, місце перебування якої в подальшому відслідкувати не можна, або ж дикою (вовк, лисиця, їжак, кажан), або якщо впродовж десяти днів тварина загинула, призначається відповідний курс лікування.

Без доступної вакцини

Коли є необхідні для щеплення медикаменти, то лікарі переконують пройти курс лікування. Необхідно це для запобігання хворобі, адже якщо людина захворіє на сказ, то у 99% випадків це смерть.

Для закупівлі профілактичної вакцини мають виділятися бюджетні кошти, повинна діяти програма із забезпечення сироватками від сказу, розповідає фахівець. Наприкінці 2016 р. вакцини було завезено з надлишком, але до кінця 2017-го вона закінчилася. Наразі за державний кошт вакцина не закуповується – гроші на це не виділяються. Така ситуація по цілій країні. Натомість вакцину можна придбати в аптеці, тож люди, які потребують лікування, змушені купувати її за власні кошти.

Вакцина – дорога. Ціна її, залежно від партії, – від 420 до 480 грн. за один укол, а на курс лікування потрібно п’ять уколів. Бувало, що людина хоче лікуватися, але матеріальної змоги не має. У деяких випадках пацієнт змушений перервати лікування, а дехто навіть не починає, розуміючи, що грошей на лікування не вистачить.

«Я це питання буду порушувати публічно. Не може так бути. Так само, як і від дифтерії, кору, сироватка від сказу повинна бути доступною для всіх. Лікарня видатки на закупівлю вакцини не планує, це має йти з держбюджету, а з бюджету – нема», – обурюється Ігор Непорадний.

Собаки і не тільки

Найчастіше до травмпункту приходять люди з укусами собак на руках чи ногах. Одного разу звернувся чоловік, якому під час гри собака відкусив частину вуха. Ще один п’яний чоловік цілував собаку, а той вкусив його за ніс. За допомогою якось звернувся хлопець, який відігнав кота від кажана, а коли відпускав його, кажан вкусив свого рятівника.

«А ще бувають випадки, коли на профілактичні заходи приходять працівники приватних ветеринарних клінік. Люди привозять до них тварин, вони лікують улюбленців, а потім з’ясовується, що та тварина скажена. Ті, хто з хворою твариною контактували без рукавичок чи захисних окулярів, змушені лікуватися», – додає фахівець.

У 2017 р. на Прикарпатті зареєстровано 52 неблагополучні (де виявлено хворих тварин) пункти зі сказу, в яких захворіло 67 тварин, у 2016 р. – 30 пунктів і 36 хворих тварин, у 2015 р. – 24 пункти і 28 тварин, у 2014 р. – 30 пунктів і 34 хворих тварини. Таку статистику наводить начальник відділу забезпечення протиепізоотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Іван Васьків.

Реєстрація сказу

Процедура реєстрації випадків захворювання на сказ доволі кропітка. У випадку загибелі тварини її власник повідомляє спеціалістів ветеринарної служби, звертаючись у дільничну установу або районну ветлікарню. На місце виїжджають фахівці служби, відбирають патматеріал. Якщо тварина велика, забирають голову, невелика – цілу тварину.

Патматеріал відправляють в Івано-Франківськ у державну лабораторію Держпродспоживслужби. Це єдина в області лабораторія, яка проводить дослідження на сказ. Обстеження здійснюється методом люмінесцентної мікроскопії, воно триває 5-6 годин.

«Після того, як провели дослідження і підтвердився позитивний результат, повідомляється відповідний територіальний орган на території, де був зареєстрований такий випадок. Повідомляється також лабораторний центр, фахівців медичної служби, особливо, коли є контактуючі з твариною люди», – пояснює фахівець.

Після такого повідомлення в районі проводиться засідання державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Зібрання скликається на кожен окремий випадок. Рішенням комісії на певну територію накладаються карантинні обмеження, що діють 60 днів. Фахівці Держпродспоживслужби виїжджають на місце, проводять епізоотичне розслідування. Такі заходи необхідні для встановлення джерела зараження.

«Резервуар» для збудника

«Як правило, сказ у домашніх тварин проявляється після контакту з дикими тваринами. Джерелом інфекції є лисиця, вона є «резервуаром» збудника сказу в природному середовищі. У самої ж тварини клінічні ознаки сказу можуть не проявлятися, вона може не хворіти, водночас може розносити вірус», – каже пан Васьків.

Вірус передається лише через укус, він міститься у слині. Слина має потрапити на травмовану шкіру, інакшим чином зараження не відбувається. Інкубаційний період залежить від того, де був здійснений укус, від ваги тварини. Він може тривати від трьох тижнів до року. По нервових клітинах вірус потрапляє у головний мозок, тоді й починають проявлятися симптоми зараження: водобоязнь, агресивність, слиновиділення, параліч, неадекватна поведінка тварини.

Профілактика хвороби

Тварини, які є носіями сказу, живуть здебільшого в низинних районах. Лисиця в горах не живе, вона є в невеликих лісопосадках, у степовій частині, на польових угіддях, у хащах.

«Нещодавно ми проводили пероральну вакцинацію диких м’ясоїдних тварин на території  Болехова, Долинського, частково Рожнятівського та Надвірнянського районів. Це визначена Європейським Союзом буферна зона за 100 кілометрів від кордону з Угорщиною», – зауважує фахівець.

Проводиться також профілактична вакцинація домашніх тварин – собак і котів. У разі виявлення неблагополучного пункту вакцинують усіх тварин: велику та дрібну рогату худобу, коней, собак та котів.

Вакцинація тварин для профілактики сказу є обов’язковою, вакцина для цього закуповується за державні кошти. Є розроблений план протиепізоотичних заходів, відповідно до якого фахівці служби проводять профілактичну вакцинацію собак, а цього року і котів. За потреби, наприклад, після укусу дикої тварини, якщо після контакту не минуло 36 год., можна провести курс вимушеної вакцинації. Це вбереже тварину від зараження.

«Є власники, які відмовляються вакцинувати домашніх улюбленців. Інші закривають подвір’я, потрапити туди не можна. Але ж це безпека людей! Ми доводимо людям, що сказ – це дуже небезпечне захворювання, воно не лікується і у випадку зараження людини закінчується летально», – підсумовує Васьків.

Ірина ФЕДОЛЯК

Під текст

У 2018 році зафіксовано дев’ять неблагополучних пунктів. З них у Долинському районі – 1, Надвірнянському – 2, Рожнятівському – 1, Коломийському – 1, Рогатинському – 2, Тисменицькому – 1, Тлумацькому – 1.

Минулого року лідером невтішної статистики став Калуш – 6 та Калуський район – 11 пунктів. На Рогатинщині було 5 пунктів, у Коломийському районі – 7. У деяких інших районах було зафіксовано по одному-двох випадках захворювання тварин на сказ.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!