Світло Надії із Богородчан

Люди з інвалідністю потребують нашого співчуття, уваги, милосердя, благодійності, нашої любові до ближнього. Та іноді вони й самі можуть показати нам приклад такого поводження. Допомагаючи собі подібним людям з особливими потребами, вони не тільки викликають повагу до себе, а й додають нам більшого розуміння їхніх проблем.

Вже другий рік поспіль з дітьми-інвалідами у Богородчанах працює Надія Стефурак, голова громадської організації «Світла Надія». За цей час вона наочно показала, як багато можуть і вміють ці дітки.

Сама Надія народилася здоровою, але в 22 роки впала з дерева і зламала хребет у грудному відділі. Після знайомства з представниками Мальтійської служби допомоги з Івано-Франківська, які опікуються такими, як вона, стала повертатися до активного життя. Займалася лижними гонками і біатлоном, чотири роки була у складі збірної України з параолімпійських ігор. Вже 18 років Надія в інвалідному візку, але не здається сама і допомагає іншим.

Два роки тому розпочався новий етап у її житті. На святкуванні Дня Конституції до неї підійшов місцевий підприємець Іван Сенчак і запитав, чим може їй допомогти. А вона відповіла, що хотіла б допомагати дітям-інвалідам. Місцеві підприємці надали продукти й подарунки, і відбувся перший захід для дітей-інвалідів району. «Тоді ми пообіцяли дітям, що один раз на місяць будемо їх збирати. Обіцянку дотримали, а потім зрозуміли, що без власного приміщення – ніяк», – розповідає Надія Стефурак.

Голова Богородчанської районної ради Ярослав Паранюк посприяв ГО «Світла Надія» у виділенні приміщення. Сьогодні діти-інваліди Богородчанського району мають гарні кімнати в цокольному приміщенні одного з будинків на вулиці Шевченка. Разом з батьками вони облаштували в’їзд із пандусом. А в листопаді минулого року відбулося урочисте відкриття тренажерного залу в ГО «Світла Надія», обладнання для якого передали представники «Карітасу» єпархії м. Фульда (Німеччина).

Багато хто з дітей-інвалідів через фізичні вади більше часу проводить вдома. А їм хочеться спілкуватися з ровесниками, виконувати якусь цікаву роботу… Серед підопічних «Світлої Надії» є діти з вадами слуху, з розумовою відсталістю, аж тридцятеро – на візках, семеро не можуть тримати самостійно голову, а десятеро – лежачих. Тепер, відколи є своє приміщення – тренажерний зал, кабінет праці, душова кімната, санвузол, діти можуть займатися щодня.

Співголовою ГО «Світла Надія»  є Світлана Панько, яка дбає про те, щоб діти почувалися тут затишно. Надії та Світлані допомагають волонтери. Скажімо, пан Іван навчає дітей малювати, пані Оля вчить їх англійської, пані Ірина прибирає приміщення, а її дочка Влада виготовляє символіку. Проводяться й уроки музики, раніше був навіть танцювальний гурток.

Діти плетуть з бісеру браслети та намисто, з атласних стрічок роблять защіпки та обручі для волосся. Мама 16-річної Мар’яни з Богородчан розповіла, що в дитини від народження розумова відсталість, а вже три роки  – цукровий діабет. Донька відвідувала школу до 8-го класу, та однокласники не розуміли її хвороби, насміхалися з неї, і вона не захотіла більше вчитися. Майже рік не відвідувала школу, але вже рік з радістю приходить у цю організацію, бере додому бісер, насилює на жилку, передає готові вироби.

Діанка із Солотвина має ДЦП, під час пологів отримала травму і вже 15 років хворіє. До школи не ходить, навчається за індивідуальним графіком. Уже два роки вона приїздить у Богородчани, спілкується зі своїми ровесниками. Почала краще розвиватися, задоволена, бо перебуває між людьми.

Надія Стефурак кілька разів на тиждень приїжджає до Івано-Франківська, щоб продати дитячі вироби. Її можна побачити в центрі міста, біля дитячої стоматполіклініки, де розкладено три стенди, а поруч скринька, на якій написано, що це роботи дітей-інвалідів. Дитячі вироби мають великий попит, особливо перед початком навчального року, до Дня Незалежності. Популярною є зроблена ними українська символіка. Наприклад, на відкриття табору в “Буковелі” діти виготовили 200 синьо-жовтих прапорців і 200 паперових журавликів.

Щоб не ходити з простягнутою рукою, керівник «Світлої Надії» дозволила здоровим дітям та їхнім батькам займатись у тренажерному залі організації за символічну плату. За виручені кошти докупили деякі тренажери, меблі, комп’ютер. Директор фізкультурного коледжу з Івано-Франківська допоміг матеріально в облаштуванні приміщення.

Вже двічі підопічні Надії Стефурак їздили на відпочинок у с. Підгір’я, у відпочинковий комплекс «Корчма на озерах», облаштований для потреб як дорослих, так і дітей. Дітям настільки сподобалось тут першого разу, що вони і вдруге попросили привезти їх сюди. Благодійний фонд «Карітас–Івано-Франківськ УГКЦ» надав мікроавтобус, а адміністрація Богородчанського району виділила кошти на бензин. Водій із самого ранку заїжджав за дітьми та їхніми батьками в Росільну, Космач, Маркову, Солотвино, Богрівку і привозив у Підгір’я, де діти безкоштовно каталися на човнах та катамаранах, стрибали на батуті, гойдалися на гойдалках. На місцевому озері плавають лебеді та є багато риби, яку вони годували крихтами хліба. Тут, серед чудових краєвидів, вітали серпневих іменинників.

Місцеві підприємці Ярослав та Лілія Білогани, які мешкають поруч із ГО, кожного разу роблять для цих дітей вагому знижку на харчування. А їхня донечка, наймолодша волонтерка 6-літня Юстинка, часто заходить і питає: «Тьотю Надю, чим вам допомогти?» Разом з Юстинкою вони виготовила 100  прапорців до Дня Незалежності.

 

КОМЕНТАР:

Христина ПОПАДИН, консультант проекту «Створення базових структур самодопомоги в районі з неповносправною молоддю» у благодійному фонді «Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ»:

«Я зустрічаюся з неповносправною молоддю у районах, надаю консультації їм та їхнім батькам. Спільно організовуємо майстер-класи, ігри, екскурсії. Ці діти – дуже щирі, прагнуть обмінюватися досвідом, радіють, коли їх підтримують, підбадьорюють.

На сьогодні створюються нові осередки для роботи з неповносправними на базі парафій у Калуші, Тисмениці та Рожнятові. Основна увага зосереджена на підтримці батьків, які виховують дітей з особливими потребами. Для них дуже важливо знати, що є люди, які вірять у можливості їхніх дітей. Одним із ефективних способів взаємопідтримки та самодопомоги є об’єднання батьків в ініціативні групи.

Ми організували конкурс для підопічних усіх цих організацій на найкращу спільну назву та логотип для мережі груп самодопомоги. Вони мають відбивати структуру нашої роботи і діяльність. Голосування проводитиметься в Інтернеті. Переможці отримають призи».

 

Підопічні «Світлої Надії»

Юлія БОЄЧКО

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!