Аніматор може витратити весь день, щоб відзняти лише три секунди для мультиплікаційного ролику. Анімацією в стилі стопмоушн займається Роман Дзвонковський з села Пациків, що на Долинщині. В Україні таких спеціалістів мало, це складна техніка – покадрова анімація. На відміну від комп’ютерної графіки, необхідно затратити багато часу і терпіння. Втім прикарпатський аніматор вже створив сотні анімаційних Докладніше >>
Безкоштовний майстер клас від студії NEED “Як навчитись анімувати з нуля” відбувся 7 жовтня в кафе Urban Space 100. Провів його графічний дизайнер – Ігор Тітов. Саме він навчав гостей заходу анімуванню. Напередодні організатори зв’язалися з учасниками та надали інформацію щодо програм, які потрібно скачати. Спершу комп’ютерно «озброєній» аудиторії пояснювали роботу самих програм, в яких Докладніше >>
Зоряний час української анімації – це 80-ті роки. І головним чином цьому завдячує чоловік на ім’я Давид Черкаський, якого і в очі, і за очі досі називають людина-свято. Давид Черкаський створив перший в Радянському Союзі анімаційний серіал – 13-серійні «Пригоди капітана Врунгеля». Цікаво, що над «… Врунгелем» в якості мультиплікаторів та художників працювали всі ті, хто Докладніше >>
Нещодавно в Івано-Франківську школа дитячої анімації «Моя Мультяшка» провела майстер-клас. Всього за 4 години франківці віком від 7 років мали можливість створити свій мультфільм. Майстер-класи проводили три дні – 3, 4 та 5 січня. Охочих було багато. Ідея створення мультика дітьми до Василя Канюса прийшла випадково. Чоловік 15 років працював у правоохоронних органах. Внаслідок реформи, Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює