На початку березня на офіційному сайті Калуської міської ради оприлюднили проєкт рішення про створення комунального підприємства «Калуське підприємство автобусних станцій». Також пропонується затвердити статут нового підприємства. Згідно з проєктом рішення, нове підприємство буде надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснювати управління процесом перевезень пасажирів транспортом юридичних та фізичних осіб усіх форм власності, Докладніше >>
Те, про що в Калуші говорили роками, вирішили за п’ять хвилин одним рішенням. У місті офіційно більше немає автобусної станції на вулиці Пушкіна. Міська рада розірвала договір з автотранспортним підприємством, яке орендувало землю, і дала місяць на те, щоб забрати з ділянки встановлені там платформи, вказівники і навіть кіоск. Докладніше >>
У Брошнів-Осадській ОТГ не стихає суперечка за приміщення автобусної станції. На позачерговій сесії в громаді прийняли звернення до нових власників приміщення по вулиці 22 січня, 138 А. У ньому депутати запропонували підприємцям викупити приміщення автостанції і створити там комунальний заклад. Втім, нові власники приміщення автостанції – Богдана Шикеринець, Ірина Мазурик та Христина Єгорова проігнорували це звернення Докладніше >>
Всі питання, кажуть депутати – до самого підприємства Докладніше >>
Якщо міські маршрути в Івано-Франківську більш-менш впорядковані, принаймні на зупинках уже є табло з номерами маршрутів і напрямком їхнього руху, то з міжміськими – гірша справа. У місті є чотири автостанції, та попри це автобуси їздять і з різних куточків міста. Якщо не знаєш, де знаходиться неофіційна зупинка відповідного напрямку, пошук автобуса може перетворитися у справжній квест. Докладніше >>
«Нема людини – нема проблеми!» Відгомін цієї пріснопам’ятної методи сьогодні добряче стрясає соціальну сферу багатьох райцентрів та містечок. Тож вони постійно щось втрачають – школу, лікарню, хімчистку… Причому не стихійно, а начебто через реформи, які передбачають то оптимізацію, то реорганізацію, то систематизацію. Можливо, їхнім ідеологам здається, що якщо щось ліквідувати, то з цим уже не буде проблем… Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює