Перші платні дороги в Україні можуть з’явитися у Київській, Львівській, Дніпропетровській, Одеській та Полтавській областях. Проте платними дороги будуть лише для водіїв вантажних авто, а не для всіх учасників руху, повідомив голова Держагентства відновлення Мустафа Найєм на круглому столі «Транспорт, логістика та інфраструктура». За словами Найєма, це один з найперспективніших проєктів в Україні, загальна вартість Докладніше >>
На Рожнятівщині мешканці зібрали майже пів мільйона гривень, аби відремонтувати дорогу Мешканці Рожнятівщини тривалий час чекали ремонту дороги обласного значення “Креховичі – Дзвиняч” у напрямку Креховичі – Перегінське. Коли зрозуміли, що немає сенсу чекати, самі взялися за роботу. Дорога почала сипатись За словами одного з ініціаторів ремонту дороги, Михайла Кулика, в смт. Перегінське та інших Докладніше >>
Аби зробити капітальний ремонт усіх доріг, вулиць та скверів у Івано-Франківську, коштів не вистачить, напевне, ніколи. Відтак у місті намагаються робити хоча б щось за мінімальну вартість. Нещодавно заступник міського голови Михайло Смушак анонсував великі плани на 2021 рік. Що планують? «Таких коштів немає» Якісні речі коштують дорого. А безкоштовно нічого не буває. Саме такої Докладніше >>
Близько 60% із 4 100 кілометрів доріг Івано-Франківщини – у незадовільному стані. На ремонт місцевих автошляхів грошей не вистачає традиційно, але навіть на трасах державного значення є ділянки, їхати якими небезпечно і страшно. «За Долиною дороги немає…» Через Прикарпаття проходить три автодороги національного значення – Н-09 (Львів – Мукачево), Н-10 (Стрий – Мамалига) та Н-18 (Івано-Франківськ – Тернопіль). Найбільшу протяжність мають дві перші з них. Докладніше >>
У 2017 році на дорогах Прикарпаття трапилось 343 дорожньо-транспортних пригоди з потерпілими. У них загинуло 124 людини. Основними причинами аварій традиційно є перевищення швидкості, порушення правил обгону та водіння в нетверезому стані. «Галицький кореспондент» з’ясовував, як вижити на дорозі і що робиться в Івано-Франківську для зменшення цих страшних цифр. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює