Великодні традиції на Городенківщині: у Чортівці ідуть «Cербена», у Хмелеві – грають «Дупака», у Стрільчі – танцюють «Жука», у Чернятині співають «Ворітницю», а в Репужинцях випікають найсмачнішу паску. Великдень на Покутті – самобутнє явище, багате своїми традиціями, виробленими сотнями років. Тут переплетена символіка у всьому – починаючи із написання писанок й особливостями випікання пасок, закінчуючи Докладніше >>
Є місцевості, де писанкарство як ремесло занепадає, а є зворотна сторона – пишуть писанки усім селом. Так є у невеличкій Слобідці, що на Городенківщині, повідомляє “Галицький кореспондент”. Марія Валігурська, коли почала працювати вчителем початкових класів у Слобідці, а це був 1971 рік, про писанки не знала нічого. В селі мешкала гуцулка Єлена, яка навчила пані Докладніше >>
Про Раковець можна писати чимало. Туристів приваблюють руїни давнього замку XVII століття, каплиця-костел, яка видніється на старому цвинтарі, а донедавна біля берегів Дністра був пришвартований корабель «Юрій», аналогів якому, за словами розробників, не було не те що в Україні, але й у світі, оскільки розрахований був саме для мілководдя. Завдяки незабутнім круїзам на цьому кораблі Докладніше >>
90 років тому у Стрільчі сталася неабияка мистецька подія – відбулося відкриття храму культури. І це була не просто маленька забудова, а неймовірної величини як для невеличкого села клуб (нині Будинок культури). Подібний центр культури на Городенківщині є хіба ще в селі Росохач, який також має свою поважну історію. У Стрільчі не просто Будинок культури. Докладніше >>
Жіноча душа тяжіє до прикрас. Чи то делікатні сережки, ніжні пацьорки, оригінальні віночки, чи вишукані намиста. Останніми роками в Україні відчутний сплеск всього автентичного і прекрасну половину людства все більше починають цікавити згарди, дукати, силянки й гердани. Їх у своїй скриньці мріє мати чи не кожна українка. Про свою любов до згарди і чому саме Докладніше >>
Любов Романиця народилася в національно-свідомій патріотичній сім’ї Івана й Гафії Грималюків. Була 11-ю дитиною в багатодітній родині, де шанувалося Боже слово, любов до рідної мови й України. А свідчення цьому – заслання половини родини на Сибір, воїни в Українській Повстанській Армії й лавах УСС і активна сімейна просвітницька діяльність. Бабуся Любові Романиці Анна Грималюк була Докладніше >>
Чернелиця – колись містечко на Покутті, а нині селище міського типу, центр Чернелицької територіальної громади. Селище, яке манить своєю історією та зацікавлює туристів давніми архітектурними пам’ятками, зокрема руїнами Чернелицького замку – найбільшої східної фортеці Речі Посполитої, та костелом домініканців, який з’єднаний із замком підземним ходом. А також чернелицька земля, що цікаво, колиска батька та стрия Докладніше >>
Про здобутки своїх учнів «Галицькому кореспонденту» розповіла керівник гуртка бісероплетіння, який належить до городенківського Центру дитячої та юнацької творчості, Оксана Григолінська. Гурток існує вже 10 років. Спершу діти займалися вишивкою, вишивали великодні рушнички на кошик, серветки. Відтак виявили бажання зайнятися бісероплетінням. «У нас є дві групи – старша (8-9 клас) і молодша (5-6 клас). Менші Докладніше >>
Здавалося би, чим віддаленіше село, тим менше в нього перспективи. Але це не про Копачинці. У селі поблизу Дністровського каньйону вирує життя. Раніше тут вирощували равликів, а охочі з усієї України з’їжджалися пограти у петанк, поєднуючи спорт з активним відпочинком на мальовничих берегах Дністра. Сільська молодь вміє дбати про екологію, прокладати туристичні маршрути, на Різдво Докладніше >>
Усе почалося з ініціативи місцевих мешканців, зокрема організаторки Галини Яїчнікової. У вересні минулого року активісти села Лука вирішили сушити зелень і передавати до Києва, де вже її фасували. Так тривало місяць, повідомляє “Галицький кореспондент”. Відтак із навколишніх сіл небайдужі люди почали звозити продукти, і виникла ідея фасувати продукти безпосередньо в Луці. Єдине, боялися що не Докладніше >>
Поряд з нашими мужніми захисниками, медиками та волонтерами військові капелани також сміливо тримають оборону – духовну. А на війні, як відомо, головне – міцний дух. Їхню працю важко переоцінити – військові душпастирі зміцнюють воїнів словом, в радості з ними радіють та розділяють їхнє горе. Священнослужитель Михайло Возняк з Незвиська, що на Городенківщині, на фронті з Докладніше >>
Чортовець – колись полікультурне село, де, крім українців, проживали євреї та поляки, має славну й цікаву історію. Це земля, яка народила світові не лише чимало відомих постатей, а й має ще свою самобутню візитівку – Сербен. Цьому великодньому, свого роду ритуальному, танцю, який виконують винятково чоловіки, в Україні немає аналогів. У цьому й унікальність Чортівця. Докладніше >>
5 лютого в ході виконання бойового завдання, захищаючи волю і незалежність України у війні з російськими окупантами, під час ворожого мінометного обстрілу на Донеччині загинув 29-річний боєць з Городенківщини Володимир Дронюк. Про смерть військового повідомили у Городенківській міській раді. “В ці скорботні дні Городенківська громада співчуває родині Героя.Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Докладніше >>
Шлях стати військовим і віддано обороняти рідну землю від московської навали в Андрія Дармограя зі села Далешового, що на Городенківщині, був сповнений внутрішньої боротьби, адже ще в юності вирішив, що присвятить свій чудовий голос Богові та стане священником. Але Революція Гідності, а відтак АТО й повномасштабна війна відтермінували ці плани. Капітан мінометної батареї третього механізованого Докладніше >>
Тишківці – національно-свідоме село, колиска родини Шухевичів, з якої походить славнозвісний генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА Роман Шухевич – він же Тарас Чупринка. Саме тому в Тишківцях не можуть не берегти українські традиції, а навпаки – активно пропагують, щоб молодь продовжувала дбати про своє рідне, автентичне. Серед когорти прогресивних молодих людей – вчителька початкових класів Тишківського НВК, Докладніше >>
20 січня у городенківському музеї «Покуття» молодь уже вдруге зібралася на благодійний кіносеанс. Транслювали фільм «Щедрик». А тиждень до того, 12 січня, переглядали драму «Білий ворон». Цього разу відгукнулися прийти більше 40 осіб, що свідчить про зацікавленість історичними стрічками. І що цікаво, за словами однієї з ініціаторок події Ксенії Лукіянчук, прийшло чимало дітей. «Оскільки нашими Докладніше >>
Разом із селом Чортовець Городницю вважають овочевою «столицею» Городенківщини. Бо тут плекають чималі врожаї овочів та фруктів. Та крім того, це славне село на берегах Дністра зберігає цікаву історію та красується мальовничими краєвидами. А щирі мешканці завжди раді допомогти. Одна з таких – Маріанна Карп’як-Кучмей, яка зголосилася розповісти «Галицькому кореспондентові» трагічну історію своєї родини та Докладніше >>
Якщо у містах, на жаль, святкування Різдва й Нового року поступово європезується, то по селах мешканці наполегливо зберігають автентичні українські традиції. Зокрема в переддень Старого Нового року з 13 на 14 січня вулицями сіл лунають співанки Маланки. Це колоритне дійство і справді привертає увагу. І що цікаво, в кожному селі є свої обряди, персонажі та Докладніше >>
Спогади дитинства – найсолодші. Вони – наче солодкий еліксир, які час від часу повертають нас у минуле. Спогади журналістки обласного телебачення «Галичина» Галини Філіпової торкаються рідного села Незвисько, що на Городенківщині. Саме на берегах Дністра минали її літні та зимові канікули. Сценарій вертепу незмінний 70 років Та особливими є спогади Галини Філіпової про «Царів». Так Докладніше >>
Сороки – одне із найстаріших сіл Городенківщини, де око милують чепурні обійстя і затишна давня церковця, а цікава сороківська вишивка й автентичні жіночі плетінки бентежать уяву. Як розповіла «Галицькому кореспонденту» 90-літня Євдокія Долинна, яка за свій поважний вік пережила польську, німецьку й радянську окупацію, українську вишивку вона любила завжди. Понівечені молоді роки Євдокія і Василь Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює