Михаїл Бігун з 2000 року – голова Літургічної комісії Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Калуського душпастиря нагородили грамотою Верховної Ради України. Про це повідомили на сторінці Калуської міської ради. Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед Українським народом нагородили о. Михайла Бігуна. Високу державну відзнаку калуському душпастиреві 7 січня у день Собору Івана Хрестителя храмі Святого Архистратига Докладніше >>
Сьогодні, 5 листопада, в Івано-Франківську відбулося засідання постійної комісії обласної ради з питань регіональної політики, децентралізації та розвитку місцевого самоврядування. На комісії розглянули питання про нагородження грамотою Верховної Ради України. Так, за високий професіоналізм, активну громадську діяльність та з нагоди 70-річчя комісія вирішила порушити клопотання перед Верховною Радою України про нагородження грамотою Гоблика Михайла Михайловича. Докладніше >>
Народний депутат України Михайло Довбенко вручив селищному голові Єзуполя Ганні Кушнір Почесну грамоту Верховної Ради України та нагрудний знак. Докладніше >>
Сьогодні, 7 березня, в Івано-Франківську розпочалось засідання виконавчого комітету. Депутати розглянули та прийняли рішення «Про виділення коштів для придбання грамот виконавчого комітету міської ради та подяк міського голови». Так, на придбання грамот у багетній рамі з паспарту та подяк з міського бюджету виділили 49 тис. грн. Нагадаємо, в Івано-Франківську нагородили ініціатора порятунку лебедя на Німецькому озері. Докладніше >>
Нещодавно відомого прикарпатського спортсмена Романа Вірастюка нагородили почесною відзнакою. Про нагородження члена Федерації легкої атлетики Івано-Франківської області Романа Вірастюка Національним олімпійський комітетом України повідомив сам спортсмен на своїй сторінці у соціальній мережі. “Сьогодні на 32-й Генеральній асамблеї Національного олімпійського комітету України мав щастя зустріти давніх друзів та легенд українського спорту. Також був удостоєний відзнаки НОКУ Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює