У ці осінні дні на Львівщині широко відзначали 180-річчя виданнялітературного альманаху «Русалка Дністровая». Й одним із пунктів запланованої програми заходів стала презентація в головному корпусіЛьвівського національного університету ім. І. Франка книги нашого земляка Василя Романюка «Сіймо, а збирати будем…». Відбулася вона 6 листопада, якраз у день 206-ї річниці від дня народження очільника «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича. Докладніше >>
До 72-ї річниці Івано-Франківського національного медичного університету та 180-річчя видання «Русалки Дністрової» було відкрито музей-світлицю «Руської трійці». Тут зібрано велику колекцію експонатів. Окремий стенд присвячений лауреатам премії ім. І. Вагилевича. Аналогів на Прикарпатті цей університетський музей не має. Докладніше >>
Акцію організував департамент молодіжної політики та спорту міської ради з нагоди Дня вишиванки. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює