Вітчизняним бджолярам ведеться не з медом

Україна займає перше місце в Європі і третє у світі за кількістю виробленого меду. Водночас коштів на підтримку такої галузі господарства, як бджільництво, наукові розробки чи просування бджолопродукції ні в державному, ні в бюджеті Івано-Франківської області не передбачено.

Європейський досвід

Євросоюз повернувся до бджільництва обличчям багато років тому. Там вчасно зрозуміли: без бджіл занепаде сільське господарство, багато сільгоспкультур просто не виживуть, розповідає віце-президент Спілки пасічників України, заступник голови Гільдії медоварів України Володимир Дмитрук.

«Коли за зиму гинуло від 40 до 60% бджолородин, почали бити на сполох. Було прийняте рішення про надання пільг та субсидій бджолярству, почали залучати науковий потенціал для забезпечення лікувальними препаратами – відношення до бджільництва змінилося», – згадує бджоляр.

На Заході також збільшували площі дикоростучих медодайних культур. Наприклад, у Великобританії фермерам видавали насіння бур’янів, щоб ті висівали на вільних територіях, а бджоли мали можливість збирати нектар не лише з тих культур, які обробляються, а й з диких рослин. У бджоли падає імунітет, якщо вона харчується лише модифікованими культурами, пояснює фахівець.

Крім того, кілька років тому в Європі були розроблені програми на забезпечення пасік інвентарем, лікувальними препаратами, створені програми для закупівлі продукції бджільництва за високими цінами. При цьому кошти не виділяються безпосередньо пасічникові – це були цільові програми.

Наприклад, для членів Спілки пасічників у Польщі діють програми заміни застарілого інвентарю та вуликів. Пасічники мають можливість придбати нові медогонки з сучасних матеріалів, дотація на це складає від 70 до 90%. Оплачується це з держбюджету, а бджоляр вкладає лише невеличку частку. Єдина умова – він не може продати це обладнання впродовж п’яти років. Кошти також виділяються на обробку бджіл від хворіб, до 90% вартості лікувальних препаратів бджолярам компенсовують. Впродовж кількох днів обробляються всі пасіки у країні для уникнення повторного зараження.

Ще одна програма полягає в тому, що у разі загибелі пасіки відповідна комісія встановлює причину цього. Якщо це гнилець або інше захворювання, вулики спалюються і пасічнику дається можливість придбати нову пасіку за кошти з бюджету Польщі або Євросоюзу.

«У Польщі майже 97% пасічників об’єднані в громадські організації, вони створюють кооперативи для спільного вирішення проблем. У них стільки грантів, що бджолярі не встигають їх освоювати. Про таке відношення наші пасічники можуть тільки мріяти. Тому ми також говоримо про об’єднання, адже лише після цього можна вести мову про допомогу чи гранти», – висловлює позицію пан Дмитрук.

Українські реалії

Українські реалії настільки відрізняються від європейських, що про них і говорити не варто, каже бджоляр. Кошти з бюджету виділяються ледь не на всі галузі господарства: рибальство, мисливство, велику рогату худобу, а на бджільництво – жодної гривні. І це при тому, що за обсягами виробництва меду Україна займає перше місце в Європі і третє у світі.

«Але у нас немає лобістів, які б порушували ці питання, немає жодного службовця, який би вболівав за це, відповідав за цю галузь. По суті, у нас немає і цієї галузі – вона віддана оцим простим дядькам, які на власних мозолистих руках усе це тримають», – продовжує пан Володимир.

Ніхто не знає кількості пасічників і пасік, не контролює процес виробництва меду. І ніхто не вирішує проблеми ввезення отрутохімікатів, через які гинуть бджоли. Начебто й розвиток бджільництва пожвавився, але й проблем щоразу стає більше.

«Розвиток цієї галузі пов’язаний з приходом сюди людей, які втратили роботу. Це колишні військові, працівники великих підприємств – розумні, трудолюбиві люди. Але, з іншого боку, немає співпраці з державними органами, жодної підтримки. Якщо б цю співпрацю налагодити, результати були б значно кращими», – переконаний бджоляр.

 

Дикий бізнес

Бджоляр в Україні – це тесляр, економіст, юрист, маркетолог, ветеринар і навіть метеоролог, а бджільництво – це відображення життя в країні, вважає голова правління Спілки пасічників Прикарпаття Іван Юсько. «Безлад, жодних законів, а ті, що є, застарілі. Усе – на ентузіазмі. Наразі це анархія, дикий бізнес, де кожен самотужки пробиває собі дорогу», – каже він.

Бджільництвом пан Іван займається понад 20 років. Основна його пасіка зосереджена в Делятині на Надвірнянщині. Пасічник відзначає, що за останні роки в Україні відродилося медоваріння, апітерапія, набувають популярності продукти бджільництва, усе це пов’язане з економічною складовою.

«Пасіки можна розділити на любительські і промислові. Втішним є те, що, за моїми спостереженнями, жоден бджоляр не виїхав за кордон – бджільництво є прибутковою галуззю», – висловлює думку пан Юсько.

Більшість пасічників орієнтовані на Захід, на Європу. Хоча сумно визнавати, що в жодному магазині немає продукції бджільництва, де б на етикетці писало, що країна походження – Україна. Багато підприємців з Європи зацікавлені у співпраці з українцями, проте вони хочуть брати мед як сировину.

«Ми запропонували мед з упаковкою, сертифікатами, логотипом, але такий варіант їм не вигідний. Вони беруть наш мед і продають його під своїм брендом. Для того, щоб виробити сертифікат на продаж продукції за кордон, необхідно два-три місяці. Такий документ дійсний лише рік. Далі все треба починати знову. Але особливого ефекту від того немає, адже немає налагодженого каналу збуту готової продукції в європейські країни», – каже бджоляр.

Три роки тому про Україну як медову країну на Заході ніхто не чув. А нині Україна має третє місце у світі з експорту меду як сировини. Відповідно до офіційних даних, це 70 тис. тонн. Податки від цих операцій платять у бюджет, а натомість немає нічого. Кошти не виділяються ні на науковий сектор, ні на розвиток цієї галузі, ні на розвиток культури споживання меду, обурюється бджоляр.

На що гроші?

Цього року з держбюджету на розвиток агропромислового сектору передбачена чимала сума – 6,3 млрд. гривень. З них 4 млрд. грн. спрямовано на розвиток тваринництва, зауважує директор департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської ОДА Іван Андріїшин.

Які ж витрати можна буде компенсувати за рахунок бюджетних коштів? Це 25% від вартості закупленої вітчизняної сільськогосподарської техніки. Тобто господарство купує техніку, вироблену в межах України, подає визначені документи в банк, і таким чином відшкодовуються кошти. Часткове відшкодування на придбання техніки малим і середнім фермерським господарствам складає 40% вартості.

1 млрд. грн. виділено на підтримку фермерства. Цього року буде відшкодовуватися придбане фермерськими господарствами насіння, але не більше, ніж 30 тис. грн. в одні руки. Фермерам також будуть відшкодовувати відсотки за користування кредитами.

А ще передбачені дотації на утримання великої рогатої худоби (ВРХ) – 1,5 тис. грн. на дійну корову. Відновлено програму дотацій за збережене поголів’я молодняка ВРХ, власник худоби може отримати 2,5 тис. грн., така оплата проходитиме у три етапи. Програма націлена на збереження поголів’я, адже нині йде тенденція до зменшення особистих селянських господарств.

Кошти також будуть виділяти на підтримку кооперативного руху. Наприклад, часткове відшкодування на придбання обладнання молочарським та плодово-овочевим кооперативам – це 70% вартості такого обладнання. З держбюджету буде відшкодовано частку будівництва у розмірі 30% вартості тіла кредиту на будівництво чи реконструкцію молочно-товарних ферм. 300 млн. грн. виділено на здешевлення закупівлі саджанців на 80%.

З обласного бюджету виділено 2,6 млн. грн. на комплексну програму розвитку сільського господарства. З них 1,6 млн. грн. – на тваринництво, 320 тис. грн. – на селекцію насінництва, решту – на вапнування і поліпшення родючості ґрунтів.

Чому в жодній програмі не закладене фінансування бджільництва, чиновник не знає. Кошти на відшкодування збитків пасічникам в бюджеті також не передбачені.

«Не передбачено жодних відшкодувань ні за загибель бджіл, ні за втрату посівів. Наразі політика держави спрямована в тому напрямку, щоб господарства страхували свої пасіки, посіви чи поголів’я. За таким принципом працює цілий цивілізований світ», – підсумовує пан Андріїшин.

Ірина ФЕДОЛЯК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!