Вітольд Левицький

Нещодавно у мережі з’явився відеокліп пісні «Плакала калина» у виконанні незрячого отця Вітольда Левицького, пароха Церкви Серця Ісуса і Серця Марії м. Долини УГКЦ. Пісня присвячена пам’яті  воїна, який упав на полі бою, захищаючи Батьківщину.

66-літній отець Вітольд уже кілька років, як втратив зір – унаслідок прогресування діабету. Але священик каже, що звик і зумів прийняти це з миром: «На все воля Господа… Коли Бог щось забирає, натомість інше додає. Коли я мав зір, то дуже багато працював – всюди бував із духовними місіями, і навіть за кордоном. Тепер, мабуть, Бог хоче, аби я більше часу присвятив спокійній молитві. Праця – теж молитва, але відколи я втратив можливість споглядати світ, то зізнаюся – почав трохи більше молитися».

Вже понад десяток років непосидючий священик разом зі своїм дитячим ансамблем «Діти світла» виступають у різних куточках України із концертами духовної пісні та короткими проповідями. Отець зазначає, що пісня дозволяє глибше відкритися і значно легше осягнути християнські цінності.

Доводилося бувати і в Донецьку, але ще до війни. Вітольд Левицький розповідає про духовну зустріч у місцевій школі-інтернаті. Після концерту завідувач закладу розплакалася. Жінка зізналася священику, що досі не розуміла, наскільки вільно і просто можна відчувати й усвідомлювати Всевишнього.

Вітольд Левицький

Також отцеві запам’яталися поїздки на військові полігони з початком АТО. Особливо випадок, коли вони з ансамблем завітали до полігону, де на той час зібралися здебільшого чоловіки, які відбули ув’язнення, мали досвід наркоманії, алкоголізму. Заступник командира одразу попередив: «Отче, я не знаю, як ви тут дасте собі раду. Контингент не дуже добрий».

Священик не розгубився – помолився і попросив допомоги в Неба, аби Господня рука покерувала подіями. Під час проповіді отець був дуже натхненним, розповідав про концерти, які проводив у тюрмах, казав про ницу політику, яка довго велася, щоб споювати українців, адже такими простіше керувати. «А зараз маємо агресію на сході держави – бо не зуміли нас добити до кінця, – говорив Вітольд Левицький. – Тож намагаються просто загарбати. Якщо ви не відстоюватиме інтереси своєї землі, то прийдуть вороги і глумитимуться над вашими жінками».

Після концерту сталося таке диво, що командир не вірив власним очам. Хлопці нарвали красиві букети і дарували дівчаткам, які співали. Крім того, багато хто вперше в житті вирішив піти до сповіді.

А якось на іншому військовому полігоні після концерту до Вітольда Левицького підійшли троє вояків. Хлопці якраз мали вирушати на передову: «Батюшко, ми в себе на Волині змалку ходили до церкви Московського патріархату. Ми свідомо вирішили йти на фронт, бо це святий обов’язок. Але наш батюшка не захотів нас поблагословити, бо вважає, що ми чинимо неправильно. Ви нас поблагословите?» Вояки отримали благословення від отця і диски з його піснями у подарунок.

Цікаво, що Вітольд Левицький став священиком у зрілому віці, до того викладав музику в школі. Коли УГКЦ вийшла з підпілля, чоловік почав співати в церковному хорі. Отець пояснює, що тепер розуміє – його туди повів Святий Дух. А потім долинянину запропонували вступити до духовної семінарії в Івано-Франківську. Вся родина підтримала рішення Вітольда Левицького, ба більше – всі неймовірно тішилися. З часом отець почав міркувати: як можна пов’язати церкву і мистецтво, адже він так і не зміг забути улюблену музику. Так музика стала добрим засобом для проповідування Євангелії.

Наталя МОСТОВА