Волонтерство: бути не класним, а ефективним

Ще до приходу новорічно-різдвяних свят кожен з нас очікує подаруночка під подушку на Миколая. Навіть якщо ми розуміємо, що будуть лише шкарпетки та мандарини, все одно чекаємо цього зимового дива. Але є й ті, кому Святий Миколай нічого не приносить – брак коштів у родині позбавляє їх цієї радості. На щастя, дух Різдва пробуджує у багатьох із нас потребу комусь допомогти: хворим діткам, бідним сім’ям, безпритульним тваринам. Бажання робити добро поповнює ряди волонтерів.

 Звідки взялися волонтери

«Волонтер» у перекладі з французької – це доброволець. Таке поняття вживалося ще 1859 року. Увів його Жан Анрі Дюнан, який ініціював створення відомого нині Червоного Хреста. Особливої популярності волонтерський рух сягнув у ХХ ст. Вже після Першої світової війни волонтери масово надавали допомогу постраждалим у воєнних діях.

З 1970 року двічі на рік проходить Всесвітня конференція волонтерів, де було прийнято Загальну декларацію волонтерів. У ній сказано, що благодійна діяльність має поширюватися на всіх, незалежно від віку, статі, раси чи віросповідання.

З появою інтернету з’явилося поняття онлайн-волонтерства. До його проявів належить, зокрема, наповнення найбільшого і найпопулярнішого інтернет-довідника – Вікіпедії.

 Доброчинність в Україні

В Україні здавна існує традиція допомагати ближнім. Таких людей називали по-різному: альтруїстами, доброчинцями, громадськими діячами чи філантропами, а з кінця ХХ ст. – волонтерами.

Загалом в Україні було два великих сплески волонтерства. Перший – пов’язаний з Чемпіонатом Європи з футболу 2012 року, другий – спричинений подіями Євромайдану і війною на сході нашої держави. Останній сягнув небувалого масштабу в 2014 році і триває досі.

Як стверджує Вікіпедія, найчисельнішою групою волонтерів є учні старших класів та студенти. Також долучаються батьки, пенсіонери, спеціалісти різних галузей, які безкорисно діляться своїми вміннями та знаннями. Соцопитування свідчать, що 14 з 20-ти українців довіряють благодійним групам, кожен третій – і сам не проти стати волонтером, а троє – є членами благодійних організацій.

В Україні діє понад 10 тисяч благодійних організацій та фондів. Загалом пожертвування українців становлять близько 10 мільярдів гривень.

Студентський проект

На 2017 рік в Івано-Франківську нараховувалося понад 250 офіційних та неофіційних благодійних фондів і організацій.

Одна з найпопулярніших із них – “Янголи поруч”. Це студентський освітньо-благодійний проект, який діє понад шість років при ПНУ ім. В. Стефаника. Переважно “янголи” допомагають малозабезпеченим сім’ям і хворим, а найбільше уваги приділяють дітям-сиротам із Яблунівської спеціалізованої школи-інтернату, куди здійснюють поїздки двічі на рік. Впродовж року волонтери влаштовують благодійні ярмарки, майстер-класи, жертвують власні гроші і, звісно, залучають різних меценатів.

Ідея створення цього проекту належить Оресті Возняк та студентам філософського факультету. “Часто скромні чи зранені долею люди не наважуються просити про допомогу, відчуваючи, що не в праві цього робити, адже є більш потребуючі, – розповідає засновниця проекту. – Зараз приходить час усвідомити, що суспільство, в якому люди бояться говорити про свою проблему відкрито, не зможе стати справді громадянським”.

 Сам собі волонтер

Ще одна популярна тенденція нашого часу – це самоорганізація людей у так звані благодійні групи. Вони самотужки збирають кошти та необхідні речі, а потім віддають їх тим, хто потребує. “Взяти контроль у свої руки” – ось гасло таких груп. З одного боку, цим вони убезпечують себе від шахраїв, але з іншого – збір коштів від таких команд менший, а отже менша й допомога.

Організаторка однієї з таких франківських груп Любов Свирідова вважає: “Великі організації дуже довго збираються, поки визначаться з датою поїздки, закуплять необхідне – це затягнеться на місяць, а то й більше. Створити власну маленьку команду на кілька людей значно простіше. Ви збираєте кілька пакетів одягу, купуєте солодощі і даєте їх потім діткам. Багато хто каже, що ми не волонтери, але будь-яка допомога – це вже волонтерство”.

 Благодійність за кордоном

Нині в Європі діє понад 120 тисяч благодійних організацій, в яких працює близько мільйона волонтерів. Щороку в європейських країнах виділяється біля 100 мільярдів євро на допомогу, яка рятує життя сотні тисяч людей.

У США допомагати іншим навчають ще з дитячого садочка. У школі можна бути волонтером вже з першого класу. Волонтерами в Америці стають навіть тварини – їх спеціально навчають, а потім, наприклад, водять по лікарнях, щоб підняти хворим настрій. Інколи така терапія навіть необхідна.

У деяких американських коледжах та університетах волонтерство є обов’язковим. Студенти допомагають у лікарнях чи у притулках для тварин. Для них це і чудова практика, і змога комусь реально допомогти.

 Особистий досвід

Попри свій юний вік (мені 16), я й сама є членом однієї з благодійних організацій. Завжди хотіла бути волонтером, але уявляла собі, що це щось дуже серйозне, глобальне і нагнітаюче. Та, зрештою, наважилась. Мама спершу подумала, що я вступила в якусь секту, але після детальних пояснень підтримала мене. Оскільки я випускниця, то вільного часу маю мало, але коли він є, допомагаю, чим можу. Сортувала іграшки в інтернат, подавала нові ідеї і сама закуповувала подарунки для сиріт, жертвуючи кишенькові гроші. Надалі збираюся продовжувати таку діяльність. Хтозна, можливо, у майбутньому буду волонтером від ООН.

 День волонтера

У грудні весь світ відзначав День волонтера, до цього свята долучились і франківці. В “Urban Space 100” відбулося зібрання волонтерів, ініціатором якого стала благодійна організація “Просвіта душі і серця”. Вона в основному співпрацює з лікарнями, допомагаючи їм обладнанням, а їхнім пацієнтам – моральною підтримкою. Гасло цієї групи: “У волонтерів не завжди є час, але завжди є серце”.

Основною темою обговорення була важливість допомоги іншим. Своєю практикою волонтерства за кордоном поділилися кілька мешканців міста.

Роман Фіщук, який активно займається благодійною діяльністю вже 15 років, сказав: “Більшість людей уявляють собі волонтерство як щось рутинне і тяжке, але воно може бути веселим. Часто потрібно волонтерів на музичні фестивалі чи спортивні змагання, щоб вказувати учасникам напрямок, куди їм рухатись до фінішу. Це змога для вас отримати задоволення безкоштовно”.

Тобто якщо вам, скажімо, не до душі ходити по лікарнях чи їздити в інтернати, то не робіть цього. Волонтерство – це не тільки надважлива праця. Ви можете волонтерити у своє задоволення.

“У мене був друг з-за кордону, який  вирішив стати волонтером, – розповідав Фіщук. – Тоді батько сказав, що підшукає для нього роботу. Звичайно, він очікував, що розвозитиме подарунки по інтернатах чи допомагатиме у домі престарілих, але батько дав йому інше завдання. Сказав, що він малюватиме таблички з написом “Обережно, яма!” і кластиме їх на цвинтарі, щоб люди бува не впали туди. Звісно, він розчарувався, адже як він зможе змінити світ цими табличками? Тоді батько сказав йому дуже важливу фразу: “Ти хочеш бути класним чи ефективним?” Ця фраза пояснює всю суть волонтерства.

 

Анна МОКРИНСЬКА, гурток журналістики МЦДЮТ