Врода з-під ножа

Якщо ми сприймаємо цей світ прекрасним, якщо таким бачимо його і відчуваємо, то і себе у цьому світі хочемо бачити тільки кращими. Бажання людини бути привабливою для себе та інших іноді мотивує до нових звершень, а іноді зводить з розуму. Все частіше останнім часом люди вдаються до пластичної хірургії для покращення своєї зовнішності – від корекції шрамів та рубців до більш істотних змін: ринопластики (виправлення вроджених або набутих деформацій носа), збільшення грудей, губ та інших «уколів краси». Чому люди так бажають змін та що найчастіше виправляють у собі прекрасні франківчанки, дізнавався журналіст «Галицького кореспондента».

Перші пластичні операції, згадки про які дійшли до наших часів, проводилися ще у 600 році до н. е. у Стародавній Індії. Тоді для відновлення носа використовували шкіру щік і лоба, а в ніздрі для збереження дихання під час операції вставляли дерев’яні трубки. Також пластику застосовували у Стародавньому Римі, щоб прибрати шрами, яких соромилися. А в Стародавньому Єгипті пластичні операції робили перед тим, як поховати покійника, бо вважали, що саме так його можна буде виділити з-поміж інших на тому світі.

Перші досягнення пластичних хірургів стосувалися реконструкції обличчя, пересадки руки, а компанія Chrysler взагалі завдячує пластичним хірургам своєю безпекою: у 1937 році хірург Клер Стрейт надіслав її керівництву чіткі рекомендації стосовно того, як можна зробити автомобіль більш безпечним для людини.

Зараз пластична хірургія дає можливість не лише виправити те, що справді потребує виправлення, а й просто себе «переробити». Трішки тонший ніс, високі вилиці, пухкі губи, підтягнутий бюст – і ось ти вже схожа на голлівудських красунь.

В Україні, незважаючи на великий попит, такої спеціальності, як «пластичний хірург» немає зовсім. І є багато противників того, щоб її відкривати. Якщо ви подивитеся у класифікатор професій, то пластичної хірургії там не знайдете. Це призводить до багатьох невідповідностей у галузі: через відсутність стандартизації та єдиних підходів важче аналізувати результати й ускладнення. Братися за скальпель і робити жінок красивішими може й хірург загального профілю, який пройшов певне стажування за фахом пластичної хірургії.

Найпопулярнішим хірургічним втручанням серед франківчанок є маммопластика – пластична операція на молочних залозах, яка полягає у зміні їх форми і розміру. Олег Атаманюк, доцент кафедри хірургії інституту післядипломної освіти, який робить пластичні операції, розповідає, що найчастіше жінки звертаються саме з проханням збільшити груди, аби отримати сексуальні форми, а також після грудного вигодовування чи після хвороби.

«Найпопулярнішою операцією в Івано-Франківську і за його межами є саме маммопластика – збільшення грудей. Покази для операції є різні: невеликі груди від народження, їх опущення чи деформація після вигодовування грудьми, втрата молочної залози після онкології тощо. Найчастіше жінки звертаються саме з цим, а ціна і всі інші нюанси вже обговорюються в ході консультації», – розповідає хірург.

Цікавим є також те, що, як і з одягом чи іншими речами, нові груди можуть бути, наприклад, корейського виробництва, а можуть бути брендовими – від німецьких чи американських компаній. Вибір здебільшого лежить саме на лікареві. Не можна клієнтові запропонувати одну лінійку, вибір – великий: різна форма – кругла чи анатомічна, різна текстура та наповнювач, відповідно, потрібно знати про можливі ризики. Хоча, як зазначає хірург, люди є різні і в історії бували випадки, коли презерватив заповнювали фізрозчином і використовували як імплант. Клієнти пластичних хірургів у Франківську, як правило, обирають саме «брендові» груди, та й лікарі стараються працювати лише з якісним матеріалом.

Ціни на такі послуги краси, як правило, договірні. Кожен випадок – індивідуальний, тому все залежить від можливостей, особливостей організму та бажаного результату. Однак змінити себе – задоволення не з дешевих. До прикладу, збільшення грудей коштує в середньому 3-4 тис. євро, ринопластика – близько 2 тис. доларів.

Франківчанка Ксенія Ніколіч нещодавно все ж вирішила здійснити давню мрію і отримати більш привабливі форми хірургічним шляхом. Про операцію зі збільшення грудей мріяла давно, а зробила її вже після народження донечки.

«Вирішила, що зроблю таку операцію, вже років в 11-12, адже не могла похвалитися пишними формами. З впевненістю в тому, що мої груди найменші у цілому світі, я росла до 18-ти років, а вже у 20 вирішила остаточно – буду робити. Хотіла спершу народити дитину, хоча при наявності силіконових імплантів годувати грудьми можна. Читала дуже багато інформації, пластичного хірурга обрали у Львові. Операція переносилась через застуду, весело було відходити від наркозу, але результатом я задоволена», – ділиться Ксенія.

Жінка переконує, що змін боятись не потрібно. Мовляв, люди звикли залишатися у зоні комфорту, тому до будь-яких змін ставляться негативно, хоча без змін не буває розвитку.

Також прекрасна частина людства звертається до хірургів з бажанням скорегувати форму носа, губ, вушних раковин, зробити кругову підтяжку обличчя, підтягнути стегна чи живіт. Обмеження за віком для пластичних операцій немає, хоча зовсім юні дівчата роблять пластику не так часто. В середньому франківчанки вирішують змінити себе у віці 28-40 років. Втім, не завжди це необхідно. Часто жінки просто не усвідомлюють своєї природної краси і у бажанні змінити себе не мають міри.

Олег Атаманюк розповідає, що йому доводиться відговорювати від пластичних операцій десь дві третини своїх клієнток. Часто приходять з бажанням змінити ту чи іншу частину тіла, тоді хірург мусить стати трішки психологом: обговорити проблему, а іноді пояснити, що її зовсім немає. «Я відмовляю багатьох своїх клієнток. Часто приходять з бажанням змінити, наприклад, форму носа, а я бачу, що це просто не потрібно, тоді намагаюся пояснити, переконати, доходимо до якогось спільного вирішення ситуації», – розповідає пластичний хірург.

Бажання ставати кращою – чудова мотивація для жінки. Та краще любити себе такою, якою тебе створила природа, а якщо й змінювати щось у собі – то лише дійсно на краще.

Марта БАРАНЕЦЬКА