Все буде етикет!

Виявляється, якщо ви спізнилися до театру чи кінозали, в обох випадках треба йти до свого місця по-різному; відпочиваючи в ресторані, нікому не потрібно пояснювати, що прямуєте до вбиральні; саме чоловік, а не жінка, має першим зайти до під’їзду… Днями в творчому просторі «Aloe» спеціаліст із етикету і бездоганних манер Тамара Марзаганова розповідала про тонкощі цих правил.

Родом із Франції

Батьківщиною етикету вважають Францію, а його засновником – короля Людовика XIV. Саме за часів його правління виник цей термін. Попри те, що очільник Франції був великим монархом і полководцем, він також поціновував розкіш та красу, мав вишуканий смак, завжди елегантно одягався і влаштовував неймовірно пишні бали. Для цієї грандіозної події щоразу з усіх куточків світу звозили дорогі тканини, шили ексклюзивні речі, готували унікальні страви – так хотів монарх. Він був настільки ретельним у приготуванні, що одного разу вирішив усім своїм гостям роздати картки, так звані етикетки, на яких було детально розписано, що за чим має відбуватися на балу, а також правила, яких повинні дотримуватися присутні.

Дрес-код, вочевидь, теж вперше з’явився у ті часи. Наприклад, якщо відомий модник Людовик XIV задумав прийти на якийсь захід у червоному сюртуку, то ніхто із запрошених уже не мав права з’явитися там в одязі такого кольору.

За багато років поняття етикету суттєво змінилося. Чимало правил втратили свою актуальність. Наприклад, раніше, коли дама заходила в приміщення, усі чоловіки мали встати. В іншому разі це вважалося виявом неповаги до жінки. Однак сьогодні, якщо панянка зайде, скажімо, у кінозалу, то буде дивно, якщо всі чоловіки встануть.

У XVIII столітті, якщо чоловік дозволяв собі надворі познайомитися з жінкою, це означало, що він привселюдно визнає її «легкою здобиччю». Зазвичай знайомилися під час балів та інших заходів, просили знайомих, аби відрекомендували, тощо.

У театрі та кіно

Всі правила етикету неможливо осягнути протягом годинного тренінгу. Однак Тамара Марзаганова поділилася секретом, навколо якого і крутиться суть етикету. Якщо ви пам’ятатимете про ці три нюанси, то в принципі певною мірою зможете збагнути мистецтво етикету. Йдеться про: почуття власної гідності, почуття поваги до себе і почуття поваги до тих, хто поруч.

Аби зрозуміти суть принципу, варто згадати ситуацію, в яку, мабуть, потрапляв практично кожен. Ви спізнилися на показ фільму в кінотеатрі. Не піти взагалі – зовсім не вихід. Якщо запізнилася пара, то першим до зали має увійти чоловік. Проходити між рядами треба обов’язково обличчям до глядачів. При цьому не варто кожному, кого ви турбуєте, затягувати цілі оди вибачення. Достатнім буде ледве чутне «Перепрошую». Коли нарешті ви всілися на свої місця, не потрібно переговорюватися, мовляв, як добре, що ви встигли, як тут спекотно, передай попкорн тощо. Виховані люди одразу ж почнуть мовчки дивитися фільм. Тоді як інші глядачі у такій ситуації мали би виказати толерантність тим, хто спізнився, наприклад, трішки підвестися зі свого місця, аби їм було легше пройти.

Якщо ж ви запізнилися до театру, то поводитися треба дещо по-іншому. Йти між рядами необхідно боком: щоб не спиною і до глядачів у залі, і до акторів на сцені.

Що одягнути до театру? Жінкам – коктейльну сукню чи звичайну стриману чорну сукню, або ж костюм. Тамара Марзаганова особливо наголошує на правильному виборі вбрання, з чим у місцевих панянок нерідко виходить плутанина. Один із відомих кутюр’є сказав: «Якщо жінка купила собі спортивний костюм не для занять спортом, то вона остаточно втратила контроль над своїм життям». Для чоловіків ідеальним варіантом стане смокінг, темне взуття, краватка і, звісно ж, охайний зовнішній вигляд. «Я розумію, що в наш театр іноді хочеться одягнути тулуб – від холоду», – усміхається спеціаліст з етикету.

Під час антракту можна піти в буфет, поспілкуватися зі знайомими і т.д. Але необхідно пам’ятати про правило посадки. Перший дзвінок наприкінці антракту – для глядачів, які сидять по центру ряду. Другий – для тих, чиї місця ближче до кінця ряду. І третій дзвінок лунає, щоб займали місця в кінці ряду. Таким чином всі повернуться на свої місця, при цьому не турбуючи одне одного.

Бувають і такі глядачі, які за кілька хвилин до закінчення вистави чи концерту починають «ломитися» (саме це слово характеризує їхні дії найбільш влучно) із зали – аби першими встигнути до гардеробу чи на вихід із театру. Це страшенна неповага як до інших глядачів, так і до артистів. Щодо страху стояння в черзі, то саме там, до речі, можна завести цікаві знайомства або ж просто обговорити приємний вечір.

 

«Дами – вперед»?

Ми з дитинства чуємо таку фразу: «Дами – вперед». Однак Тамара Марзаганова з цим твердженням не зовсім погоджується. Принаймні не у всіх випадках. Вона пояснює, всюди, де є потенційна небезпека, чоловік повинен іти першим. По праву великого і сильного.

Якщо ви заходите у під’їзд і підіймаєтеся по сходовій клітці, чоловіку треба йти попереду, адже він не знає, що там може чекати. Однак коли пара спускається донизу, чоловік іде або поруч із жінкою, або ж трішечки позаду – якщо вона посковзнеться, аби він міг підтримати панянку. До ліфта першим повинен увійти чоловік, а вийти – той, хто ближче до виходу.

Якщо пара заходить до ресторану, то було б добре, якби першим увійшов все-таки чоловік, аби всі погляди присутніх забрати на себе. Тож джентльмен заходить першим, відкриває двері для своєї дами, і вони майже разом крокують у приміщення – чоловік трішки попереду.

Панянкам не годиться наводити красу просто за столиком у ресторані. Припудрювати носик треба у вбиральні. Коли жінка встає з-за столу до вбиральні, їй не потрібно пояснювати своєму товариству, куди саме вона прямує. Те саме стосується і чоловіків. Якщо ж вас наполегливо допитуються, куди ви йдете, то можна делікатно сказати: «Повернуся через кілька хвилин».

До речі, Тамара Марзаганова радить назавжди викинути зі свого лексикону слово «туалет», натомість маємо чудовий український замінник – «вбиральня» чи «дамська кімната».

Наталя МОСТОВА