Днями

ДВЕРІ

Я відразу, ще по дорогих залізних дверях зрозумів, що новий сусід – дуже багата людина в масштабах не тільки поверху, але і всього нашого будинку. Двері у нього були настільки потужні, важкі і солідні, що так і здавалося, ніби одного разу вони відкриються, з них вийде замислений капітан Немо і скаже щось на зразок: «Море не підвладне деспотам. На поверхні морів вони можуть ще чинити беззаконня, вести війни, вбивати собі подібних. Але на глибині тридцяти футів під водою вони безсилі, тут їхня могутність закінчується!» Але ці двері, практично ніколи не відкривалися, мабуть, наш багатий сусід квартиру купив просто про всяк випадок і вона у нього восьма за рахунком… За останніх півроку я бачив сусіда всього разів зо два, але ми встигли «поверхово» познайомитися. І ось пару днів тому я вийшов з ліфта і відразу потрапив у бій. Дим, кіптява, іскри, кінський мат, скрегіт металу. Все, як годиться. Придивився і бачу – стоїть новий сусід і дає зварювальникам цінні вказівки, йому встановлювали нові двері, а поруч лежали старі, які, виявилося, ще товстіші, ніж я припускав. Але навіщо? Навіщо йому нові двері, адже і старі від «Наутілуса» були набагато міцніші від несучої стіни, до того ж, старими їх називати язик не повертається? Сусід зупинив зварювання і, пригнувши голову, увійшов у дверний отвір: «Е, а чи не занадто низько?» – «Ні, ну що ви? Все строго за кресленням, як у замовленні: висота 175 сантиметрів. Давайте при вас поміряємо». – «Точно? Ну добре». Я мимоволі порівняв поглядом висоту нових дверей сусіда зі своїми і зрозумів, що … нічого не зрозумів. Навіщо йому висота дверей 175 сантиметрів при зрості під метр дев’яносто? Добре би ще розширювати, але знижувати? Я зацікавився, постояв, подивився на нові двері і раптом помітив, що це ще не всі сюрпризи. Двері виявилися, як би це сказати, не особливо гостинні, тобто вони були так влаштовані, що не здатні відкриватися повністю, а тільки градусів на дев’яносто. А у тому закутку і так тісно. Навіщо?.. Сусід-капітан Немо піймав мій здивований погляд і тільки сумно посміхнувся. Минуло два дні, але дивні двері, все не виходили у мене з голови, думав я, думав, але так і не розгадав таємницю «Наутілуса». А ось сьогодні я знову зустрів сусіда, не витримав і запитав: «Сусіде, а навіщо тобі такі низькі двері і чому вони відкриваються тільки наполовину? Яка в цьому практичність? Поділися, може, і я собі такі зроблю». Капітан Немо злегка зам’явся і відповів: «Та бачиш, тут у чому річ, я в цій квартирі буваю рідко, хоч і сигналізація є, але цього мало? Просто «плазму» я собі прикупив на всю стіну, багато грошей віддав. Ось і довелося розрахувати і поставити такі двері, щоб ця чортова «плазма» вже ніяк не змогла вийти назовні, ні лежачи, ні стоячи. Самому, правда, заходити не дуже зручно, весь час головою б’юся, але нічого, звикну». Сусід продемонстрував, як він призвичаївся пригнувшись заходити і виходити зі своєї квартири, я з розумінням кивав, але мені було його трішки шкода.

І взагалі…

Володимир Путін, президент Росії, відвідав московську початкову школу. В одному з класів він розповідав учням, наскільки сильна Російська держава і як вона дбає про громадян. Після цього він цікавиться у школярів, чи є у них якісь питання. Один з учнів встає і каже: «Мене звати Сашко, і у мене є два питання». Путін погоджується відповісти на кожне питання, і маленький учень запитує: «Чому Росія напала на Крим? І чому Росія відправила війська в Україну?» Путін каже: «Хороші питання, я радий, що ти запитав мене про це». У цей момент пролунав дзвінок на перерву, і діти зробили перерву. Після перерви питання продовжуються. Інший школяр встає і каже: «Я Міша, і у мене є чотири питання. Чому Росія напала на Крим? Чому Росія відправила війська в Україну? Чому дзвінок на перерву був на 20 хвилин раніше? І де Саша?»