Якось

ФЕМІНІЗМ

Жив-був чеширський біохімік. Звали його Тім Хант. Досліджував клітини, доробився до Нобелівської премії. Ще він був прихильником всебічного розширення участі жінок в науці, часто брав студенток в аспірантуру… Ви, може, подумали, що знову ceксуальний скандал? Я вас розчарую: зі студентками він обходився бездоганно, ніяких чуток та звинувачень його у домаганнях не було і немає. У феміністичну байду Хант вірив цілком щиро. Ідіотом він був, хоч і Нобелівський лауреат. Зовсім не дивно, що в 2015 році на якесь феміністське збіговисько в Південній Кореї покликали саме його: підтримати своїм авторитетом, виголосити промову. А він і радий: поперся за дев’ять тисяч кілометрів. Ще раз ідіот. На таких збіговиськах повнісінько активісток, для яких будь-який білий гетероceксуальний чоловік, який досяг статусу вищого, ніж сантехнік, – це ворог і експлуататор. Навіть і приїхавши, Тім Хант ще міг би більш-менш убезпечити себе, виголосивши набір фраз про ceксизм, мізогінію і системну дискримінацію, про расизм і гомофобію, про гегемонію білого гетероceксуального чоловіка, про привілеї та іншу схожу нісенітницю. Замість цього він сказав, як пізніше згадували, приблизно таке: «Дивно, що таке шовіністичне чудовисько, як я, попросили виступити перед жінками-вченими. У мене є три проблеми з дівчатами в лабораторії: ти закохуєшся в них, вони закохуються в тебе, і коли ти їх критикуєш, вони плачуть. Можливо, нам слід робити окремі лабораторії для хлопчиків і дівчаток? Тепер серйозно. Я вражений економічним розвитком Кореї. І жінки-вчені, безперечно, відіграли в ньому важливу роль. Науці потрібні жінки, і ви повинні займатися наукою, незважаючи ні на які перешкоди, незважаючи на такі чудовиська, як я». Промова була зустрінута сміхом і оплесками присутніх феміністок (є запис), та що з того? Якщо ви впадете в яму зі зміями, досить, щоб вжалила одна. І ця одна, звичайно, знайшлася. Чорношкіра феміністка Конні Сент-Луїс написала в своєму твіті, що подія була “повністю зруйнована ceксистським спікером Тімом Хантом”, який був “за одностатеві лабораторії”. Запитала, чи не вважає цей нобелівський лауреат, що ми живемо у вікторіанські часи? Заявила, що його промова була зустрінута “мертвим мовчанням”. Після такого твіту його довго поливали брудом у пресі, незабаром він сказав щось покаянне і звільнився з університету – швидше за все, під загрозою того, що звільнять його. Виїхав до Японії, де і живе досі. Наукою не займається. Вісім нобелівських лауреатів підписали лист на його підтримку. Ще багато й інших знаменитостей підтримали його: від Докінза до Бориса Джонсона. Конні Сент-Луїс потім теж звільнили: на курс наукової журналістики, який вона вела, записалося занадто мало студентів. Стара дурепа, як і раніше, веде Твіттер і ні в чому не кається.

Колись

ПІСТОЛЕТ

Австрієць Гастон Глок пів життя не брав до рук вогнепальної зброї. Працював інженером, створював щітки і совки для саду, робив ножі. Коли йому було вже за 50, почув, що армія оголосила конкурс на новий пістолет. До самого кінця 1970-х австрійські офіцери були озброєні старим “Вальтером Р38” – з ним ще фашисти воювали. Гастон купив кілька пістолетів (італійський Beretta 92F, швейцарський Sig Sauer 220, чеський CZ 75 і згаданий “Вальтер P38”), навчився їх розбирати і збирати. І вирішив, що створить щось набагато крутіше. І лише за рік він створив пістолет, який переміг у конкурсі. Пістолет вийшов приголомшливий: легкий, потужний, точний, зручний і при цьому недорогий. Складався всього з 33 деталей. Не переставав стріляти навіть після того, як його вимастили в болоті, втопили у воді, заморозили до мінус 50 і розігріли до плюс 50. Цікаво, що коли Глок тестував прототип у своєму гаражі, то боявся, що пістолет зруйнується при пострілі, тому, будучи правшею, стріляв з лівої руки. Думав, якщо скалічить руку, то хоч не праву. Тоді він зможе продовжити розробку і випробування нової конструкції.