Днями

ГІНЕКОЛОГ

Цю історію розказала мені недавно одна моя близька подруга. Подаю її від першої особи, читайте і насолоджуйтеся.

На цей тиждень я була записана до свого гінеколога на профілактичний огляд. І того ранку мені досить рано зателефонували з клініки і повідомили, що у зв’язку з тим, що хтось скасував свій запис, я можу прийти до них вже о 9.30. Я якраз тільки відправила свою сім’ю у школу і на роботу, а годинник вже показував за чверть дев’яту і до лікаря було 35 хвилин їзди. Тому я поспішала. Як, напевно, більшість жінок, перед візитом до гінеколога я хотіла приділити деякий час для інтимної гігієни, але цього разу у мене було дуже мало часу, тому я просто схопила ганчірку для миття, що лежала на умивальнику, і швиденько підмилась, щоб хоча б мати «презентабельний» вигляд. Ганчірочку я закинула в бак з брудною білизною, швидко одяглася і поспіхом поїхала в клініку. Там мені довелося почекати всього кілька хвилин, і я увійшла до кабінету до лікаря. Оскільки я, як і безліч жінок, знайома з цією процедурою багато років, то я звично залізла на крісло, дивилася в стелю і уявляла собі, ніби я в Парижі або в якомусь іншому далекому місці. Увійшов лікар, і я повинна сказати, що була дещо здивована, коли він сказав: «Ох, як ми сьогодні постаралися!» Я нічого не відповіла і з полегшенням зітхнула, коли процедура закінчилася. Решту дня я провела за домашніми справами – прибирання, покупки, приготування їжі… Коли закінчилися шкільні заняття, моя шестирічна донька повернулася додому. Якийсь час вона гралась у ванній кімнаті і раптом вигукнула: «Мамо, а де моя ганчірочка?» Я їй відповіла, що вона в пранні і щоб вона взяла собі чисту. Але вона наполягла: «Ні, мамо, мені потрібна саме та, яка лежала на умивальнику, адже я в неї поклала всі свої блискітки і зірочки!»

Колись

ШАХИ

Історія, яку нібито любив розповідати друзям Капабланка: «Одного разу я брав участь у турнірі в Німеччині, і до мене підійшов один чоловік. Я подумав, що йому потрібен тільки автограф, і потягнувся за ручкою, але тут чоловік зробив приголомшливу заяву: «Я вирішив шахи!» Я передбачливо почав відходити назад на випадок, якщо чоловік був настільки ж небезпечний, як і божевільний, але він продовжив: «Закладаємось на 50 марок, що якщо ви підете зі мною у мій готельний номер, я зможу це довести». Що ж, 50 марок є 50 марок, так що я вирішив бути поблажливим і провів чоловіка до його номеру. У номері він сів за шахову дошку і сказав: «Я все зрозумів, білі ставлять мат на 12-му ході незалежно ні від чого». Я грав чорними, можливо, надто обережно, але виявив, на свій подив, що білі фігури координуються якось дивно і що я отримаю мат на 12-му ході! Я спробував знову, розігравши цього разу зовсім інший дебют, з якого в принципі неможливо було потрапити в подібне становище, але після серії дуже дивних ходів я знову виявив свого короля оточеним, і мат повинен був припасти на 12-й хід. Я попросив чоловіка зачекати хвилинку, а сам побіг вниз і покликав Еммануеля Ласкера, який був чемпіоном світу до мене. Він був налаштований вкрай скептично, але зрештою погодився прийти і зіграти. По дорозі ми зустріли Альохіна, який був поточним чемпіоном світу, і ось втрьох повернулися в той номер. Ласкер не ризикував, але грав настільки обережно, наскільки це взагалі можливо, і тим не менше, після химерної, безглуздої серії маневрів виявив себе затиснутим у матовій мережі, з якої не було виходу. Альохін теж спробував, але, знову ж таки, не досяг успіху. Це був якийсь жах! Ось ми, найкращі гравці у світі, люди, які присвятили шахам все своє життя, і тепер все закінчено! Турніри, змагання – все, шахи вирішені, білі виграють». Тут один із друзів Капабланки втручається зі словами: «Зачекайте хвилинку, я ніколи ні про що таке не чув! І що сталося далі?» – «Як що, ми його вбили, звичайно!»