Вивихи від Моха

  • Днями

    ХАБАР

    Сьогодні почув чудову історію про те, як мер одного ізраїльського міста брав хабар. Справа ця приваблива, але аж надто небезпечна – можуть і замести. Але якщо дуже хочеться, то немає перешкод гострому розуму єврейського чиновника. Адже були всі передумови – місцевий конкурс на забудову, будівельний підрядник, який був готовий відкатати за виграш, підгодована комісія муніципалітету, що забезпечує перемогу в конкурсі того, на кого бос вкаже. Просто було прикро не скористатися нагодою. Але страшнувато. Раз у раз в ізраїльських новинах проскакують повідомлення, що одного мера посадили, іншого ще судять, а стосовно третього починається розслідування. Просто професійне шкідництво якесь. Наш герой вирішив не робити як усі – не брати тремтячою рукою пакунок з грошима, загорнутий в стару газету, і не ховати його в одній із чотирьох вбиралень своєї багатоповерхової вілли. Це для примітивів. Ми підемо іншим шляхом. Адже можна просто злегка напружити єврейські мізки. Він приїхав до Швейцарії, де давно вже мав рахунок у банку. Банківський клерк прийняв його з радістю – клієнт давній, солідний – і без особливих роздумів відгукнувся на його прохання про видачу великої позики. А чому не видати, якщо сам здобувач – людина надійна, іноземний чиновник, та й гарантом у нього виступає серйозний бізнесмен, ізраїльський будівельний підрядник. До того ж, він нещодавно виграв конкурс на забудову в тому самому місті, де здобувач працює мером. Мер позику взяв і почав акуратно її виплачувати. Але от невдача – після двох перших платежів він з жалем повідомив банку, що грошей у нього немає і повертати позику він не в змозі. Банк звернувся до гаранта, і той не підвів – продовжив акуратно платити за кредитом замість невдалого боржника. Зовсім нічого поганого не сталося. Мер отримав свої гроші, банк акуратно знімає платежі з будівельного підрядника, і навіть той залишився задоволений – його проект, який переміг у конкурсі, набирає обертів і обіцяє мільйонні прибутки. Ніхто ні про які хабарі і не чув – абсолютно побутова, звичайна історія – один виручив іншого. І все було б чудово, але є люди, які не можуть пережити, коли іншим добре. Іншому підряднику – тому, який виявився не здатним на креативне мислення і не виграв конкурс, вся ця комбінація здалася образливою. Він, роздобувши інформацію про дивовижну затію, настукав на винахідників у поліцію. І тепер і мер, і підрядник, незважаючи на продуктивну ідею, повторюють скорботний шлях інших хабарників з проміжними зупинками в поліції, адвокатурі і в суді. Але ж могло б і проскочити…

    Колись

    ТЕЛЕВІЗОР

    Викинути телевізор з вікна готелю – стара рок-н-рольна традиція, і мало хто був такий знаменитий подібними витівками, як «Led Zeppelin». Колишній адміністратор готелю «The Edgewater» в Сіетлі Джеймс Блум згадував свою зустріч з менеджером групи в 1977 році. Роберт Плант і Джиммі Пейдж тієї ночі встановили рекорд: п’ять викинутих з вікна телевізорів. Вранці менеджер Річард Коул, який ще не знав про те, що трапилося, прийшов оплачувати рахунок за проживання. Блум, нервово проковтнув ком у горлі і повідомив йому, що змушений взяти з нього додатково дві з половиною тисячі доларів – по п’ять сотень за кожен телевізор. Коул навіть не здивувався: він просто відрахував гроші і зібрався йти. Блум, шанувальник групи, який був зачарований бунтарським рок-н-рольним способом життя, вирішив насамкінець його запитати: «Вибачте, містере Коул. Я чув про такі речі, але завжди думав, що все це вигадки. Ви не могли б мені розповісти, як це – викинути телевізор з вікна?» Коул повернувся і відповів: «Хлопче, в житті є речі, які треба спробувати самому, – на цій фразі він відрахував п’ять стодоларових купюр і простягнув їх Блуму: – Тримай, приятелю. Зроби це за рахунок «Led Zeppelin».

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!