Вивихи від Моха

Днями

ГРИП

Сьогодні побачив по телебаченню в новинах: показують сюжет про “свинячий грип” і, зокрема, одну жінку запитують, чому вона не носить пов’язку. Ось її буквальна відповідь: «А для чого вона мені? Я з людьми не контактую, їжу на кладовищі, а там всі здорові лежать».

Якось

КАР’ЄРА

Один чоловік прийшов влаштовуватися двірником у компанію “Майкрософт”. У відділі кадрів йому поставили кілька запитань, потім провели невеликий тест і нарешті оголосили:
– Ви прийняті. Залиште вашу електронну адресу, щоб ми повідомили, коли вам потрібно буде вийти на роботу.
– Але у мене й комп’ютера немає, – розгублено відповів чоловік, – не те що електронної адреси.
– У такому разі ми не можемо взяти вас на роботу, оскільки віртуально ви не існуєте. Засмучений чоловік вийшов на вулицю. В кишені у нього було лише 10 доларів. Як заробити гроші? І тут йому на думку спала ідея. Він купив у фермера 10 кг помідорів, а потім почав ходити по хатах і пропонувати товар, і менше, ніж за дві години йому вдалося подвоїти стартовий капітал. Через шість годин роботи у нього в кишені було вже 160 доларів. І він зрозумів, що з такими доходами цілком можна обійтися і без роботодавця. За якийсь час він купив машину, потім вантажівку, потім відкрив магазин, а через п’ять років уже володів мережею супермаркетів. І тоді він вирішив застрахувати своє життя. Після переговорів страховий агент попросив його залишити електронну адресу, щоб він міг відправити йому найбільш вигідну пропозицію, на що комерсант, як і кілька років тому, відповів, що у нього немає ні електронної адреси, ні навіть комп’ютера. «Це дивно, – вигукнув страховий агент.
– У вас такий великий бізнес – і немає електронної адреси! Ви тільки уявіть собі, ким би ви стали, якщо б у вас був комп’ютер!» Задумавшись, комерсант відповів: «Я став би двірником компанії “Майкрософт”…»

Колись

ОЧІ

Один хлопець прийшов у готель і пройшов на ресепшен, щоб поселитися.
Дівчина на ресепшені дала йому ключ і сказала, що по дорозі до його кімнати є двері без номера, вони закриті і нікому не можна туди заходити, й ні за яких обставин ніхто не повинен заглядати в цю кімнату. Хлопець послухав її застереження, пішов прямо до себе в номер, нікуди не заглядаючи, і ліг спати. Але цікавість не давала йому спокою, і наступного вечора він підійшов до дверей кімнати без номера і посмикав за ручку. Природно, кімната була закрита. Він нахилився і заглянув всередину через широку щілину замка. Холодне повітря подуло з кімнати йому в очі. Він побачив готельний номер, точнісінько як у нього, в кутку сиділа жінка, і її шкіра була повністю білою. Вона притулила голову до стіни, і її обличчя було відвернуте ​​від дверей. Він ще трохи подивився і вирішив заради інтересу постукати в двері, але передумав. Це рішення врятувало йому життя. Він відійшов від дверей і повернувся у свою кімнату.
Наступного дня він повернувся до цих дверей і знову заглянув у замкову щілину. Але цього разу він нічого не побачив – все було червоним. У цьому фоні йому нічого не вдавалося розгледіти. «Напевно, жителі кімнати зрозуміли, що я за ними підглядав, і заліпили замкову щілину чимось червоним», – подумав він. Він вирішив проконсультуватися з дівчиною на ресепшені стосовно цього. Вона зітхнула й запитала: «Ви що, таки заглянули у замкову щілину?» Хлопець зблід і зізнався, що так, і вона сказала йому: «Ну добре, раз так, то я розповім вам, у чому суть. Давним-давно один чоловік убив свою дружину в тому номері, і з тих пір там мешкає її привид. Але ці люди не були звичайними. Вони були альбіносами, тобто все в них було біле, крім очей. Їх очі були червоного кольору».