Події великого і малого масштабу

Сьогодні у день відкриття саміту у Вільнюсі, де має вирішуватися доля європейського майбутнього нашої країни, у 7-ий день євро майданів по цілій країні, у Прикарпатському університеті відбулися урочистості з нагоди святкування 20-ої річниці відкриття спеціальності «польська мово і література». Остання подія видається цілком не рівнозначною із першими двома в сенсі масштабності інтересів і рівня суспільної значущості. Але для мене вона є прикладом тісного зв’язку подій великого і малого масштабу.

Урочистості було присвячено врученню почесного звання доктора honoris causa Прикарпатського університету польському вченому, професору фізики, ректору Варшавського університету в 2005-2012 роках Катажині Халасінській-Мацукув та керівникові Студій Східної Європи Варшавського університету Яну Маліцькому. Таке почесне звання присвоюється за заслуги у сфері науки і культури без захисту дисертації.

Почесними нагородами було відзначено не тільки іноземних гостей, а й членів кафедри слов’янських мов на чолі із проф. Лесюком М. П., а також декана Інституту філології проф. Хороба С.І. Нагороди вручав, усміхнено і привітно потискуючи усім руку, голова облдержадміністрації Чуднов В. М.

У цьому місці розвитку сюжету у мене як спостерігача рівень рефлексій зашкалював на критичній позначці, очевидно від надто різкої і контрастної зміни жанру того, що відбувалося на сцені. Студенти, які стоять на майдані і проводжають зі сцени у центрі міста новопризначеного чиновника із криками «ганьба», за день аплодують йому ж на іншій сцені. Викладачі, мої колеги, мої вчителі (спасибі за науку, але не можу інакше), яких вчора зустрічала на майдані, сьогодні приймають нагороди і тиснуть усміхнено руку тому, кому вчора кричали «ганьба».

Для мене ці події є подіями великого і неймовірно печального масштабу. Вони визначають перебіг того, що відбувається нині на майданах. Вони демонструють, як від зміни декорацій змінюються наші переконання і гасла. Вони виявляють нашу недоідейність. Мабуть, тому традиція українських майданів залишає відчуття «недо…». Хотілось би все-таки винятку з правила. І усвідомлення кожним глобальності та масштабності подій, пов’язаних із прийняттям власних часто непростих і нелегких рішень.

Лілія ПАРИЛЯК,

кандидат філологічних наук