Уже та хата наповнена радістю

Христос народився! От уже скільки днів, як ми вітаємося одні з одними цим славним привітанням. Ось уже скільки днів по нашій землі, у наших серцях звучить прославлення Новонародженого Младенця – Бога.
Кожен із нас у ці дні має добру нагоду поміркувати про значущість народження Сина Божого світові, а що найголовніше – відчути. Відчути всім своїм єством глибину зміни, яка відбулася у світі з приходом у тілі Сина Божого.
Народжується маленька дитинка в сім’ї. Ще ніби нічого особливого вона не зробила. Іще не сказала першого слова, ще не ступила першого кроку, ще не допомогла татові й мамі, ще нікого нічого не навчила, але вже принесла світло. Уже та хата наповнена радістю, вже та хата наповнена новим змістом. І хоча важко, батькам треба доглядати за дитинкою, недосипати, можливо, недоїдати, треба вже офірувати себе – цьому немовляткові, цій малесенькій людині, але ця офіра радісна, ця офіра наповнена величним змістом. Так сприймають батьки народження дитини.
Сьогодні народився Син Божий. Сьогодні Він народжується і може народитися в кожному з нас, у кожній людині, у кожній душі. Світ став інакшим, світ наповнився змістом.
Так, Христос іще маленький, Він іще не сказав тих слів, які скаже незабаром. Він іще не ступив по землі. Він іще не пішов по воді. Він іще не явив нам свою славу, але Його світло уже сяє.
Минуло дві тисячі років від часу народження Ісуса Христа на землі, від часу приходу Бога в тілі. Людство вже має певний досвід життя у Христі. Ми маємо сонми святих заступників, які пішли шляхом Ісуса Христа. Ми маємо великий досвід богослов’я, великий духовний містичний досвід споглядання з’єднання з Богом. Усе це є надбанням людства.
Але щороку ми знову і знову вітаємося: Христос Рождається! Бо народження Ісуса Христа триває. Він народжуватиметься на землі доти, доки всі земляни приймуть Його і почнуть із Ним жити. Оце й буде другий прихід Христа на землю. Оце й буде той Страшний суд у повноті, коли кожна душа прийме і возрадується або, не прийнявши, злякається і зі страху схвилюється, бо прийде правда, прийде світло, прийде Син Божий.
Кожен із нас певною мірою причетний до Різдва Христового. Готуючи святу вечерю, дехто дбає тільки про дванадцять страв, а дехто вкладає в кожну страву духовне відчуття того, що це офіра Богові, це офіра предкам, з’єднання з вічним.
Дехто святкує Різдво тільки тому, що колядки – така народна традиція, а дехто чує в кожній колядці голос Божий, чує голос ангельський. Дехто йде до церкви на Різдво, щоб подивитися на колядників, порахувати, скільки партій, скільки хористів, і підбити підсумок цього року – було менше чи більше. А дехто, дивлячись на колядників, бачить у них апостолів. Апостолів народних, які йдуть від хати до хати, щоб звістити людям ще і ще про новонародженого младенця Ісуса, Спасителя світу, щоб принести радість до тієї хатини, яка засмучена, відвідати того, хто не може піднятися з постелі, підійти до того, до кого ніхто давно не ходив, щоб не минути жодної хати.
Хтось іде в колядники, щоби набутися, щоб посидіти за столом, подивитися на людей, пройтися по гостинах. А дехто іде в ті самі колядники, щоб помолитися за живих і померлих, щоб прославити Бога у кожній хаті й принести не тільки звістку, але й духовний мир у кожен дім.
Кожен по-різному сприймає Різдво Христове. Ми дивимося навіть по телебаченню, скільки нині є передач, і майже в кожній є якась згадка про Новий рік, про Різдво Христове. Але які різні ці передачі, як по-різному люди розуміють, як по-різному артисти розуміють і відчувають народження Ісуса Христа. Одні колядують, завиваючи, а інші так колядку з серця народжують, що сльози на очі находять. Світ по-різному сприймає Христа, але хоч як би він Його сприймав, він мусить на Нього реагувати. Не залишилося жодного куточка на Землі, який не знав би про Новонародженого Ісуса. Світ змінюється, світ стає кращим, але водночас зростає і боротьба за кожну душу, за кожне місто, країну, за всю нашу землю. Іде невидима брань темних і світлих сил. Світлі перемагають, бо зростає Христос. Він міцніє, Він уже незабаром почне навчати мудреців у Єрусалимському храмі, а ще незабаром Він піде на проповідь, і тому світ зміниться ще і ще раз. Ми знову вітаємося: Христос Рождається!
У декого в душі Він тільки в зачатті, у декого Він уже розвивається, як дитинка у лоні матері. Її ще не видно, але вже чути перші порухи. У декого Він уже подає перший голос, Він уже починає сам ходити, і така людина починає духовно працювати, починає вперше допомагати іншим людям, уперше свідчити про Христа своїм життям. А в декого Христос уже визрів у повноту росту, у повноту духовної досконалості, і така людина вже сама на Землі, як Христос, до неї йдуть люди, як ішли до Христа. До неї ідуть за порадою, до неї ідуть за допомогою, за молитвою, до неї ідуть для того, щоб отримати духовне зцілення, духовно оновитись, наповнитися. У кожному з нас Христос тією чи іншою мірою є, ще як маленький чи вже як великий, і це виявляється у нашому християнському житті. Подумаймо сьогодні, чи дозволили ми Христові вирости у нашому серці, у нашій душі так, як Він цього прагне. Дозвольмо Йому це зробити. Він стоїть біля дверей нашого серця і стукає. Відчинімо Йому. Дозвольмо Йому наповнити нас повнотою Духа Святого, і тоді прийде ота радість, яку ми звіщаємо в колядках: радуйся, земле, Син Божий народився, народився дві тисячі років тому у Вифлеємі, народився у кожній святій душі, яку ми знаємо, в душах угодників Божих, народжується в кожному з нас. Змінює нас, змінює наші думки, змінює наші бажання, наші прагнення. Змінюється сенс нашого життя, змінюється стержень, довкола якого ми крутимось у цьому земному житті. Змінюється все те, що раніше було для нас важливим, натомість приходить нове, істинне, світле, приходить сам Христос Бог.
Світ змінився, світ став інакшим, і кожен може долучитися до цієї зміни, до цього світла розуму, про яке співається у різдвяному тропарі. Для цього треба докласти зусилля – відкинути зло своїх думок, своїх почуттів, емоцій, своїх бажань і прийняти чистоту Небесного Младенця, щоби світло тієї святої тихої ночі засяяло в наших серцях, щоб слова, які сказав Господь: «Мир вам!» – стали суттю нашого єства. І тоді кожен день нашого перебування на Землі буде наповнений Різдвяною радістю. І тоді не тільки вуста, але й наше серце промовлятиме: «Христос Рождається!» І тоді не тільки вустами, але й серцем і усіма своїми ділами, усім своїм життям ми дамо відповідь: «Славімо Його!»

Отець Іван РИБАРУК, Криворівня