Ода велосипеду

  • Понад століття тому П’єр де Кубертен написав «Оду спорту», яка стала гімном сучасного олімпійського руху. Відчуваючи власну незіставність із засновником новітніх олімпіад, обмежуся панегіриком лише на честь одного із видів спорту – велосипедного. Звісно, я міг би написати спершу про баскетбол як другу половинку мого спортивного життя, але мушу бути справедливим і послідовним. Так історично склалося, що спершу був ровер, а вже потім м’яч. Сорок три роки тому, чотирирічним хлопчаком уперше вмостився у сідло свого першого ровера. Як зараз пам’ятаю грубі малі колеса і два коліщатка, прикручені до задньої осі задля втримання рівноваги. 

    Ясна річ, з часом моя техніка ставала дорослішою: «Орльонок», «Турист», «Старт-шосе», врешті-решт сучасні крос-кантрійники. Додалось швидкості, емоцій і вражень від численних поїздок. Разюче зросли і обсяги крутіння педалей – від сотень метрів до десяти тисяч кілометрів на рік за будь-якої погоди. Проте спогади про перший велосипед, як і про перше кохання, дотепер гріють душу. 

    До речі, не знаю, хто автор безсмертної сентенції «Чотири колеса возять тіло, а два колеса – душу», але під цими словами готові підписатися тисячі франківських роверистів. Зрештою, останній Всеукраїнський велодень продемонстрував це із новою силою.

    Велосипед зараз став для багатьох людей не тільки засобом пересування чи просто самовираження, а й видом дозвілля і відпочинку, інструментом пошуку та об’єднання однодумців, дієвим способом оздоровлення і боротьби за чистоту довкілля. Велосипед, безумовно, зберігає нерви, час і гроші (чим не можуть похвалитися автомобілісти – завсідники повсякденних заторів і вщент розбитих доріг). Велосипед урівнює в правах можновладців і робітників, бізнесменів і безробітних, студентів і професорів, листонош і пенсіонерів. Зрештою, велосипед корисний і для пішоходів, адже розпорошує на два потоки «класову ненависть» водіїв до всіх не-водіїв, зменшуючи тим самим рівень агресії по відношенню до безколісних учасників дорожнього руху. 

    Словом, велосипед корисний всім, крім «невеликого» кола суб’єктів: 

    1) держави, що недоотримує податки, якими обклала автовласників з усіх боків (придбання-реєстрація-держномери-заправляння-утилізація і т.п.);

    2) чиновників усіх мастей (митниця-ДАІ-трансінспекція-відділ транспорту-конкурсна комісія), які щільно присмокталися  до автолюбителів і перевізників;

    3) тих же перевізників і таксистів, які втрачають потенційних пасажирів;

    4) численних представників розгалуженої автомобільної інфраструктури (нафтотрейдери і АЗС, виробники та автодилери, СТО й автомийки, магазини запчастин та ін.). Але що нам до їхніх нарікань? 

    До речі, навіть події двох останніх місяців підтверджують універсальність «двоколісного друга». Велопроща, Велодень-2014, змагання «Вовчинецькі гірки», нічні велоекскурсії, дівчачий велопарад, велойога-прогулянка – ці заходи на будь-який смак об’єднали сотні жителів Івано-Франківська різного віку і з різними інтересами. Додам сюди ще Всеукраїнський велопробіг «Прикарпаття збирає друзів» (вже найближчої суботи), велокарнавал у серпні та вересневий ековелопробіг. Словом, є де розгулятися душі ровериста!

    А що влада? Влада теж ніби не стоїть осторонь проблем велолюбителів: вже встановлюються велопарковки (втім, небагато), проектуються велодоріжки (судячи з темпів, до Олімпіади-2022), затверджена вже навіть Концепція розвитку велоруху в Івано-Франківську. Однак, допоки чиновники міськвиконкому на чолі з головою самі не пересядуть із службових автівок за кермо роверів, залишається тихо заздрити як мешканцям Амстердама, Копенгагена чи далекої Боготи, так і львів’янам, вінничанам та киянам.

    Втім, мрії мріями, а їздити кортить щодня, навіть попри зруйновані дороги і хамство водіїв. Відтак завершую, надягаю шолом і рукавички та рушаю вперед у пошуках адреналіну. Зустрінемось на вулицях міста!

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!