У наш час так важко бути незалежному. Незалежному від думок, обставин та людей. Але, власне, що таке незалежність? Підпис на папері чи, може, вічна причина боротьби українського народу?

Напевне, багато хто вважає, що розуміється на цьому, вдається до деталей і задовольняється ілюзіями. Мовляв, нам є чим пишатись: ми вже двадцять три роки живемо у незалежній державі. Але, мабуть, все це тільки на папері і згідно з законодавством.

Покажіть мені хоча б одну людину в нашій суверенній державі, яка повністю дотримується законодавства. Зізнайтесь – не мені, не міському прокуророві, не сусідові через квартиру, не країні, в якій народились – зізнайтесь хоча б собі. Наша незалежність – не наша. Ми залежні, наскільки ж ми з вами залежні!

Бути абсолютно вільним і в той же час повністю залежати від закону – ось вічний парадокс у житті людини, відчутний кожну хвилину. І навіть всесвітньо відомий тогорічний Майдан не подарував нам «нашу маленьку незалежність». Це лише один короткий фрагмент у нашій з вами історії, який є записаний в архіві, але сьогодні дуже важко переповісти, як усе відбувалося насправді.

Хтозна, може, Революція гідності була чиїмось давно запланованим сюжетом? Тепер цього не скаже ніхто, бо, за великим рахунком, нікому до цього немає діла. Знаєте, свавілля влади дозволяє нам робити ще й не такі припущення. У неї дуже довге відлуння, яке не збігається з нашим.

Неодноразово згадую минулорічний Майдан. Сьогодні думаю про те, що в нас була ідея, але не було розуміння, як її реалізувати. Ми відстоювали власну позицію, зумовлену першочерговими амбіціями та стандартними душевними алегоріями. Тоді ми отримали перемогу, яка здавалась нам початком життя у новій гідній країні двадцять першого століття. Але скажіть мені, будь ласка, якою ціною? Ціною життя сотень людей, які так само, як і ви, хотіли жити на радість батькам і сім’ї?

Це була якоюсь мірою показуха – насамперед, перед світом. Ми відкрили себе для нього, світ відкрив себе для нас. Однак нове не може з’явитися з нічого. Руйнується один світ – виникає інший. Для когось кінець, а для когось початок. Така от непорушна закономірність і життєвий парадокс.