Долина спільної історії

  • Незважаючи на те, що написана у Івано-Франківську художня література віддавна належала до чогось найкращого в Україні, самих життя та історії міста, життя міста в історії та історію в житті міста у ній майже нічого не написано. Однією із таких спроб можна вважати роман «Долина Бельведеру».

    Цього року роман нарешті надрукований окремою книжкою. І за цим стоїть ще одна франківська історія.
    Автори роману – Весела Найденова і Ярослав Яновський. Знані галицькі художники, точніше артисти, мистці. Їхній живопис, фотографії, їхні відео і перформенси завжди настільки вирізнялися на тлі місцевого художнього життя, що за багато років стали чимось таким органічним, без чого важко собі уявити теперішній Франківськ.
    Майже десять років тому Весела і Ярослав взялися за написання роману. Причому дотримувалися кількох важливих для себе пунктів. Їх давно обурювало те, що – на відміну від багатьох не менш цікавих міст світу – ще не існує жодного художнього тексту, в якому хоч трохи описувалася би навіть не буквальна історія, а та міфологія міста, яка супроводжує кожного його свідомого мешканця щохвилинно і впродовж життя.
    З цього виходило, що роман потрібно написати легко і доступно. За всіма законами популярної літератури. Треба зауважити, що така настанова – одне з найсильніших місць авторів. На відміну від багатьох українських письменників, які або зневажають популярні жанри, або не хочуть признаватися до того, що їхні твори є власне чтивом, Ярослав Яновський і Весела Найденова якраз наполягають на тому, що навмисне робили свою оповідь за всіма схемами драматичної мелодрами.
    Власне тому в основі роману – щемкий любовний сюжет. Власне тому так прораховано вибраний час дії. Розквіт перед занепадом польської держави, перша більшовицька окупація, німецька окупація і катастрофа жидівського гетто на Бельведері. Безпрограшні штуки, якими живиться світовий кінематограф. І дуже багато деталей, які відтворюють атмосферу найкращого до певного часу, найтрагічнішого через якийсь час міста на світі.
    Роман писався у такий спосіб, що Ярослав вигадував сюжетний кістяк і головні епізоди, а Весела виписувала усі чисельні деталі. Писалося легко. Писалося на позиченій друкарській машинці з російським шрифтом. Букву “і” заміняла одиниця.
    Написаний текст ще встиг прочитати і схвалити батько Ярослава – чудовий письменник Микола Яновський. Роман був відісланий на конкурс «Коронація слова». І не отримав жодної відзнаки. Через вісім років Весела і Ярослав, змінивши назву і ретельно відкорегувавши текст, відправили його на той самий конкурс. І серед семисот з чимось романів (виявляється, тепер так інтенсивно пишуть) «Долина Бельведеру» потрапила до фінальної десятки. Врешті він отримав спеціальну нагороду за найромантичніший роман. Запрошені на пишну церемонію франківські автори отримали нагороду 5 тисяч гривень.
    Їх можна було потратити по-різному. Але Весела і Ярослав були послідовними. Вони вклали гроші у видання книжки. Все вийшло дуже переплутано. Написавши романтично-міфічну історію про наше місто, автори створили ще кілька нових – і свою, і своєї книжки. Не зауважити цих епізодів не зможе жоден наступний описувач франківських міфів.

    Тарас ПРОХАСЬКО  

     

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    2 thoughts on “Долина спільної історії

    1. Тарасе, складається враження, що коми у синтаксисі Прохаська вже давно виконують неприродну й незвичну для них роль. Абзаців, фраз, ком, назв це теж стосується.

      Але стаття цікава.

      А. А.

    Comments are closed.