Я завжди була противником

Я завжди була противником блогів, асьок, форумів і усіх решта проявів неживого спілкування. Для мене п’ять хвилин живого спілкування завжди було вагомішим і глибшим за мільйони блогів. Різні люди протягом дуже довгого часу переконували мене завести ЖЖ або бодай аську. Аргументації були найрізноманітнішими. Я завжди відмовлялась навідріз. Два з лишком років тому я стикнулась із ЖЖ і навіть багато дописувала, але здебільшого просто читала. Вже тоді я відчула небезпеку затягування, блукання по різних живих журналах і вчасно спинилась. Власне спинилась рівно тоді, коли зрозуміла, що це спілкування дало мені все, що могло дати. Що більше вже не буде. Я зуміла перевести електронне спілкування з однією людиною в живий час і простір. Вона стала мені дуже близькою ще там, в неті, але все ж це знайомство змусило мене сказати собі: стоп. Власне потреба відпала сама собою. Ми досі спілкуємось наживо і, зрозуміло, більше не повертаємось в мережу. Бо безглуздо повертатися від більшого до меншого.
З іншого боку інтернет-спілкування – це добровільний вхід у безліч ігор. Адже дописувачі у блогах – це не жінки і не чоловіки, це безстатеві аноніми. За образом прекрасного принца може виявитись потворний клоун і навпаки. Неможливою є довіра. Невідомими є правдивість і фальш. Ніщо не є певним напевне. Все змішано і збито. Друзі стають ворогами, вороги не стають друзями. Повний бардак. І головне – ти ніколи не знаєш, чого чекати від того, хто ховається під тим чи іншим ніком.
Змінити цю позицію мене змусила лише давня мрія поспілкуватися зі своїми читачами. Можливість інтерактиву, кажуть в нас у редакції. Ця мрія є для мене чи не важливішою за саме писання. Вже дуже давно я хочу почути критику, враження, зауваження від тих, хто мене читає. Коли мені говорять щось наживо, я дуже це ціную, але водночас розумію, що написати можна набагато більше і грунтовніше. Тому я тут :-)

12 thoughts on “Я завжди була противником

  1. Привіт, Тетяно! Добре, “що ти тут :-)”…

  2. Думаю, це буде божевільно цікаво =) Чекаю продовження 😉

  3. Ну? І де продовження, і чого ти тут?

  4. Це все дуже цікаво, Тетяно, але не намагайся бути оригінальною. Навіть третьокласник знає, що спілкування в інтернеті неповноцінне. Тільки, от чи вдастся ним йому вдало перехворіти і отримати імунітет – це інше питання. Я теж радий, що Ти тут. Чекаємо Твоїх дописів.

  5. тань, повір, що коли тобі на вулиці не плюють в спину… то це одне з найкрищих визнань твоєї роботи. значить все нормально все ок. і абсолютно не потрібно для цього поступатись принципами і створювати свій блог

  6. Бачу принципам не зрадила :) блог не продовжуєш 😉

  7. Таня! Привіт! Хотіла написати особисто, але судячи з вищенаписаного сама суть глобально-неживої мережі виключає таку можливість))). Знову ж таки, прочитаним вгорі, знайшла відповідь на марні спроби знайти тебе в онлайново-офлайнових мережах де познаходила повно наших однокласників. В цьому, мабуть, є їхній чи не найбільший плюс, бо мінуси “небачення і неспілкування” вони перетворюють бодай в можливість побачити що вони живі-здорові і з ними все гаразд. Тебе ж не бачила і не чула ще від часів закінчення нашої славнозвісної школи, що було давненько…А з плином того, що люди називають невблаганним часом, якось все більше мурдує ностальгія, особливо коли тримаєш в руках старі знимки, і читаєш те, що ми писали один одному десять років тому…

  8. Привіт від Оксани з Дніпропетровська :-)

    Може, пам*ятаєш…

  9. Слухай, я зараз від щастя вмру! я тебе розшукую вже 3 роки. ти то зринаєш, то пропадаєш, але я постійно тебе чую поряд, мила. і памнятаю кожнісіньку мить нашого перепісиванія. гдє ти? вітаю з сином! а ми на третьому, вже майже на 4-му місяці, подорожую Україною, бо Франік став злим і недобрим. давай знайдемся пиши де тебе можна знайти. я зараз на 0667900215. цьом, САн.

  10. зустріч однокласників в ці вихідні. подробності знає Христя Жураківська та Женя з кмц є.

Comments are closed.