Кожне село подарувало світу непересічних особистостей. Не є винятком і Кінашів, що в Галицькому районі. Звідси походять науковець Д. Фреїк, композитор О. Ліуш, лікар та поет В. Ліуш, відмінник освіти М. Бандура… А скільки синів та дочок віддав Кінашів у ряди ОУН-УПА: Ожгевичі, Бандури, Атаманюки… Колиь село було мальовниче, а поля родючі, а зараз?

Кінашів – село з багатовіковою історією. Іду ним навмання, не поспішаючи. Спіткнулася об камінь… Бо дорога тут геть занедбана – яма на ямі. А до центру села не близько – зо три кілометри. Іти важко, їхати ще важче. 

Іду попри рови, попри людські городи. Біля старої школи, де планують відкрити садочок, заростає травами дитячий майданчик, який подарував селу один із колишніх кандидатів у нардепи. Ремонтні роботи тут, звісно, ведуться, але про відкриття садка годі говорити. Колись у селі був садочок, але будівлю купив місцевий житель і тепер маленьким мешканцям нікуди подітися.

Будинок культури ззовні непогано виглядає, проте йому вже 40 років і він потребує реконструкції. У цьому приміщенні знаходяться сільрада, бібліотека, актовий зал, кабінети директора та худкерівника. Кілька років тому провели опалення, лише актова зала залишилася без тепла. Тому взимку тут не проводять жодних заходів. А ще, як кажуть працівники цієї установи, тут треба обов’язково поміняти вікна, бо вітер свище… 

Школа в Кінашеві теж майже нова. У ній є все необхідне для навчання дітей, крім спортзалу та актової зали. Проте в школі тріскають стіни – через шпаринку можна побачити, що робиться в сусідньому кабінеті. 

Є в селі велика мурована церква Воскресіння Христового, що виросла  на місці старої дерев’яної. Ікону Воскресіння, яку знайшли ще в старій церкві, віддали на реставрацію. Завдяки львівським науковцям та художникам, а також меценату Любомирові Кіндрату, ікона набула нового вигляду. Незабаром на храмове свято її освятять і вона знову перебуватиме в храмі Божому. У селі мирно співіснують віряни різних конфесій: греко-католики, євангелісти та єговісти.

Кінашів не є екологічно чистим населеним пунктом. Із пагорба за селом видно Бурштинську ТЕС, яка забруднює все довкола. Кінашівці нарікають і на забруднену воду в криницях, і на повітря, яким важко дихати.

Але найголовніше в Кінашеві, звісно, – люди. Тут що не хата – то талант! Якщо, до прикладу, раніше Марію Ільїну в селі знали як добру швачку, котра шиє гарні модельні речі не тільки для односельців, а й для інших мешканців району, то нещодавно Марія Олексіївна відкрила в собі талант пекаря. Тепер уже її торти та короваї знані в районі, з сусідніх сіл приїжджають, щоб замовити смаколики від пані Марії. А невістка Леся – майстер-перукар. За кілька хвилин у її вправних руках будь-яка жінка стане особливою. Їхня сусідка Марія – майстриня з виготовлення віночків для наречених, з-під її руки виходять чи не найкращі головні убори. 

А що робить молоде покоління?.. Хтось співає, хтось танцює, а хтось займається бісероплетінням чи малярством. Як-от Дмитро Кіндрат, що навчається на кафедрі сакрального мистецтва Львівського національного університету мистецтв, та Соломія Бандура, студентка Прикарпатського університету ім.В.Стефаника. Учителі Кінашівської школи – учасники та переможці конкурсу «Учитель року», а їхні учні – переможці шкільних олімпіад у районі та області. Є в селі й людина, на яку хочуть бути схожими хлопчаки і в яку закохуються дівчата. Це Роман Опацький, учасник бойових дій на сході країни. 

Багато в селі й недоліків. Найбільші, як уже було сказано, – відсутність дитсадка та препаскудні дороги. Але Кінашів живе так, як живуть нині майже всі українські села. Наразі люди веснують, бо попри негаразди роботу на землі ніхто не відміняв…