Галич – європейське місто?

З давніх-давен Галич відомий як князівська столиця. Ще кілька десятків років тому про нього говорили як про красиве місто. А що в райцентрі відбувається сьогодні?

Неодноразово бачила здивування пасажирів автотранспорту, коли вони проїжджали повз Галич. Адже від давнього красивого міста майже нічого не залишилося.

Гості Галича, перш за все, зупиняються на автобусній зупинці, що по дорозі на Івано-Франківськ. Тут видовище не з кращих: сміття, чагарники, нема освітлення в нічну пору. Невже так важко скосити чагарники та прибрати сміття?

Ідучи повз заповідник «Давній Галич», бачимо облаштовану, красиву територію. Але те, що за парканом, уже красивим не назвеш, адже тут щоразу нові купи сміття. Ще б пак – тут зовсім немає сміттєвих урн.

Центр Галича не зовсім нагадує центр міста, хоча тут стоїть пам’ятник королю Данилу, біля якого завжди проходять різноманітні урочистості, та є  фонтан. Тут також є лавочки та урни для сміття. Проте галичани та гості міста чомусь воліють кидати сміття не всередину урн, а поза ними.

Кажуть, що добрий ґазда починає будівництво хати з туалету. Проте в Галичі такого закладу немає. Оскільки кущів у місті вистачає, то приїжджі справляють нужду саме там.

У Галичі є парк – великі зелені насадження, але й там купи сміття: пластик, використані шприци, презервативи. Щороку місцеві волонтери і просто небайдужі люди наводять тут лад, але знаходяться і ті, що не тільки смітять, але й руйнують все навколо.

Галич не схожий на районний центр. Він радше нагадує спальний район якогось більшого міста, адже пізно ввечері, особливо взимку, ніде не видно ні душі.

Автобусна зупинка завжди в смітті та блювотинні. Мабуть, двірників, які відповідали б за чистоту, в Галичі нема. Тож ті, хто їде з Галича до Рогатина чи Львова, бачать не найкращу картину. А ще тут люблять відпочивати місцеві волоцюги.

Місце для ринку у Галичі також не надто вдале. Як можна поєднувати Божий храм – капличку – й базар? У святкові дні тут відбуваються урочистості, а в «базарний вівторок» нагромаджуються гори сміття, бо ж підприємці не звикли прибирати за собою. Чому ж ніхто не несе відповідальності за чистоту та порядок? Сплатили б штраф раз-другий, то перестали б смітити!

Галич – тихе містечко, культурне. Тут часто проводять різноманітні заходи, фестивалі. Та вийти просто погуляти вечірнім містом неможливо. Бо тут немає ні розважальних закладів, ні красивих паркових територій. Тож молодь розважається, як може: розпиває пиво біля пам’ятника королю Данилу і  руйнує все навколо себе. Чому б не облаштувати місце, де можна було б посидіти-погомоніти з друзями, звісно, без спиртного?..

Галич все ж не є глибинкою. Колишній центр Галицько-Волинського князівства вабить культурними пам’ятками, духовними та історичними цінностями, а ось привабити до себе впорядкованістю та чистотою аж ніяк не може. Радше навпаки.