Прощавай, зброє

Плюс гроші мінус безпека: Україна позбувається останніх стратегічних ракет

Наприкінці минулого року Україна погодилася знищити останню зброю з ядерного арсеналу. Щонайменше на п’ять років кожен з нас став менш захищеним. Такий результат угоди влади з Вашингтоном про знищення стратегічних ракет «Скад».

 

Чому ці ракети важливі?

Під час ірано-іракської війни 80-х років саме удари ракет типу «Скад» були вирішальними. Навесні 1988-го року 190 іракських ракет вибухнули у Тегерані, Кумі та Ісфахані. Було вбито дві тисячі мирних жителів, по всій країні розповсюдилася паніка, люди намагалися втекти за межі держави. Невдовзі Іран погодився на мирну угоду з Іраком на невигідних умовах. Трохи пізніше, під час війни у Перській затоці, ракета «Скад», випущена знову-таки Іраком, влучила у казарму на території Ізраїлю, де вбила 28 американських солдатів, 197 було поранено.

«Скади» (радянська назва Р-300) були розроблені у СРСР та поставлені на озброєння у 60-ті роки. Вони мають дальність польоту близько 300 кілометрів (у модернізованих версіях – до 400). Хоча за своїм типом вони належать до високоточної зброї, відхилення від цілі може становити до 1 кілометра. Чому? Бо ця ракета була розроблена, передусім, як носій ядерної боєголовки. У випадку ядерного вибуху відхилення від цілі навіть у сотні метрів не є вирішальним.

У 1998-му році американська Комісія з оцінки ракетної загрози, яку очолював тодішній міністр оборони США Дональд Рамсфельд, зробила висновок: «Країна з добре розвиненою ракетною інфраструктурою, заснованою на ракетах «Скад», за умов отримання зовнішньої допомоги, здатна створити міжконтинентальні балістичні ракети за п’ять років».

Навіть без ядерної боєголовки ракети типу «Скад» називають «зброєю стримування». «Високоточна зброя – це вимога сучасних війн, – пояснює «Свідомо» Сергій Згурець з Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. – Це дуже потужна зброя. Її можна і не використовувати, але наявність такої зброї може зупинити потенційного агресора».

1993-го року, коли Україна відмовилася від ядерного статусу, розпочався процес знищення ядерної зброї. Але «Скади», яких на момент розпаду Радянського Союзу у нас було не менше тисячі одиниць, за підписаною з США угодою, не належали до зброї, яку треба знищити. Бо вони можуть переносити і звичайні боєголовки. Проте американська сторона наполягала на тому, що «Скади» таки треба «порізати». Згідно з угодою, яку Україна підписала зі США 31 листопада, вони будуть знищені.

На яких умовах знищуватимуть «Скади»?

Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством оборони України та Державним департаментом США про допомогу в ліквідації та демілітаризації ракетних комплексів «Скад» є таємним документом. Під час його підписання у Києві журналістам повідомили лише, що ракети утилізують до кінця 2015 року. Деталі не розголошували.

«Свідомо» вдалося добути цей документ.

Ось кілька важливих пунктів з нього:

«Демілітаризація полягає у видаленні елементів систем озброєння та подальшому розрізанні чи розчавленні цих елементів або у виконанні інших процедур, що зроблять обладнання непридатним до використання за його прямим призначенням. Ліквідація полягає у здійсненні процесів із підривання, спалення, механічного зминання та утилізації».

«Державний департамент США укладе контракт з підприємством Controlled Demolition, Inc. або, на свій розсуд, з іншою підрядною організацією, за згодою Міністерства оборони України, яка виступатиме у ролі підрядника у процесі ліквідації та демілітаризації зазначених ракетних комплексів».

«Кількість одиниць та тип обладнання, призначеного для ліквідації або демілітаризації, додатково визначаються у відповідному акті».

«Сторони надалі розумітимуть, що вся діяльність, яка має на меті виконання положень цього меморандуму, є предметом наявності коштів, виділених відповідно до законодавства США».

Довідково. Controlled Demolition Inc. є однією з найпотужніших компаній у США, які займаються знищенням об’єктів. Саме вони демонтували залишки веж-близнюків, які були зруйновані під час терористичної атаки на Нью-Йорк у вересні 2001-го року.

Навіщо це нам? 9 грудня – на дев’ятий день після підписання угоди про знищення «Скадів» – було оголошено: Україна отримає від США 2,4 млрд. доларів на постачання танків та іншої воєнної техніки до Іраку. Це рекордна сума за часів незалежності. І реальна можливість навантажити роботою українські оборонні заводи. Вголос ніхто домовленість не оприлюднив. Але, як і при більшості політичних рішень, про такі угоди мовчать.

Хто ухвалив таке рішення?

Всі наші співрозмовники в офіційних коментарях посилаються на угоду між Україною та США 1993-го року про надання нашій країні допомоги з ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдження зброї масового знищення. Її підписав ще Президент Леонід Кравчук. Це так звана рамкова, або парасолькова, угода. Але «Скади» не належать до стратегічної зброї (один із ключових показників – дальність стратегічної зброї складає понад 500 км., «Скади» ж вражають на відстані 300-400 км.).

Як розповів «Свідомо» співрозмовник з Ради національної безпеки та оборони, 30 січня 2003-го року український уряд звернувся до США з проханням допомогти утилізувати «Скади», окислювач ракетного палива («меланж») та ракетну інфраструктуру. Цього документа також немає у відкритому доступі. У той час урядом керував Віктор Янукович, а Міністерством оборони – Володимир Шкідченко. Верховним головнокомандувачем був Леонід Кучма.

Майже сім років тривали перемовини з цього питання. Проект з утилізації меланжу був розпочатий. А зі «Скадами» домовилися тільки зараз.

«2007-го року «Скади» були зняті з озброєння», – розповідає «Свідомо» командувач ракетними військами та артилерією Сухопутних військ Збройних Сил України полковник Андрій Колєнніков. Він пригадує, що пуски «Скадів» відбувалися на полігоні у Криму кілька разів – з 1997-го до 2001-го років. Потім було вирішено, що ця зброя застаріла, і два роки тому її заховали на військові склади. За деякими оцінками, їх там зберігається близько 100 штук.

Відповідальність за нещодавно підписаний меморандум з утилізації несе нинішній верховний головнокомандувач Віктор Ющенко. З ним її ділять прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та її перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. 30 жовтня 2009 року він спрямував до Міністерства оборони доручення за номером 59521/1/1-09, в якому розпорядився підготувати меморандум з американцями.

Які ракети у нас залишились?

Ракетні комплекси «Точка» і реактивні системи залпового вогню «Смерч». Їхня дальність складає близько 100 кілометрів. За воєнною класифікацією, це тактична зброя. Тобто зброєю стримування вона не є, а може лише вирішувати тактичні завдання уже під час боїв. До того ж, обидва ракетні комплекси – радянського виробництва. Час від часу нам доводиться звертатися до Росії, щоб продовжити ресурс використання чи з’ясувати якісь технічні подробиці.

«Цих ракет достатньо, щоб виконати поставлені завдання», – коротко відповідає командувач ракетними військами полковник Колєнніков. Командир не може сказати інакше. Втім, головний ракетник погоджується, що оперативно-тактична зброя, тобто ракети типу «Скад», зберегла б більше упевненості у безпеці України.

Українські ракетники дислокуються у Хмельницькому – там є єдина в Україні ракетна бригада. У Сумах, Дрогобичі та Кременчуці стоять полки реактивної артилерії. Колись саме вони використовували стратегічні для безпеки «Скади». Тепер у їхньому розпорядженні тільки російські «Точки» та «Смерчі».

Залишившись без «Скадів», Україна втрачає можливість нанесення високоточного удару по агресору. Розташувавши у випадку конфлікту оперативно-тактичний ракетний комплекс біля своїх кордонів, Україна могла б завдати удар на відстань до 400 кілометрів. У випадку локального конфлікту це суттєва перевага. Зараз ми можемо, не залишаючи своєї території, стріляти лише на 70-100 кілометрів. Зазвичай на таких відстанях від кордону держави не розташовують важливих об’єктів, які могли б змінити хід конфлікту. Зброї, яка здатна це зробити (як у наведеному прикладі з ірано-іракською війною), в Україні більше немає.

На додаток до деградації авіації та проваленого плану переходу до контрактної армії для нас це означає, що Збройні Сили ще менше готові захистити країну.

Військові ставлять завдання створити замість «Скадів» багатофункціональні ракетні комплекси «Сапсан».

Розробляє цей комплекс в атмосфері повної секретності дніпропетровське конструкторське бюро «Південне». Навесні Президенту і ще кільком високопосадовцям з Міністерства оборони та Генерального Штабу було презентовано макет «Сапсану». Його призначення – виконувати завдання, які свого часу виконували «Скади» (за винятком ядерних можливостей). Пускова установка має стати універсальною, тобто з неї можна буде випускати і тактичні ракети типу «Точки», й оперативно-тактичні типу «Скад».

«Процес триває. Я маю надію і деяку впевненість, що все буде зроблено вчасно, – запевняє пан Колєнніков. – Але, не будемо приховувати, є проблеми з фінансуванням. Існує заборгованість розробникам, та процес рухається».

Розробка має бути завершена до кінця 2012 року. Тоді почнуться випробування. У 2015 році вони мають поступити на озброєння. Тобто мінімум п’ять років Україна буде без ракет стримування.

До того ж «Сапсан» – це не перша спроба створити власний оперативно-тактичний комплекс за час незалежності. Першим мав бути універсальний комплекс «Борисфен», який стріляв би і на короткі (близько 100 км), і на середні (до 500 км) відстані. Робота над ним почалася на КБ «Південне» у 1994-му році, були розроблені ескізи, але далі фінансування не було. У 2003-му цю роботу призупинили. Кажуть, «Сапсан» створюють, використовуючи саме ці ескізи.

Які інші варіанти? Можна закуповувати оперативно-тактичну зброю. Наприклад, російський «Іскандер», розроблений ще у СРСР, але поставлений на озброєння РФ вже наприкінці 1990-х років. Але експерти кажуть, що це дорого та неефективно. Ми знову зіштовхнемося з проблемою обслуговування у Росії стратегічної для безпеки держави зброї. Полковник Колєнніков каже, що дешевше створити свій комплекс, навіть закупівля іноземних ракетних комплексів обійдеться надто дорого для нашої країни.

Військовий експерт Сергій Згурець каже, що високоточну зброю можна замінити хіба що армійським спецназом: «Наші Сили спеціальних операції, як і високоточна зброя, призначені для того, щоб діяти у певній ситуації і потрапляти точно в ціль. Але тоді ми маємо розуміти, що замість зброї будемо використовувати людей. А вони можуть не повернутися з завдання».

Анна БАБІНЕЦЬ,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
спеціально для «Галицького кореспондента»

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!