Франківчанка Надія Черниш щойно повернулася з екватора.

 

«Країна божевільних ситуацій, неймовірних випадковостей та шалених контрастів. Усі кайфують від футболу, їжа росте на деревах, ніхто не ходить пішки. Водії називають свої автобуси жіночими іменами. Тут усе ще чистять взуття надворі за гроші. Безтурботні люди без часу та обмежень, тут різнокольорово, гаряче і пряно», – Надія підіймає завісу заокеанії. Панама!

 

Чому Панама?

Панама може похизуватися цікавою географією: розташована між двома Америками, поруч Карибське море і Тихий океан. А найцікавіше – про цю країну майже ніхто нічого не знає. Коли я розпитувала про Панаму, то лише чула: «Панамський канал і панамки». Приблизно таку ж інформацію можна знайти в інтернеті. Тож довелося дізнаватися про все самотужки.

Карибське узбережжя

Переліт доволі виснажливий –  тривав близько 15 годин та обійшовся в 760 доларів (у два боки). В самій Панамі найбільше можуть «потягнути» транспортні витрати. Проїзд автобусом по острову коштує до 5 доларів.

Зекономила на проживанні, оскільки скористалася всесвітньою гостьовою мережею каучсерфінг, члени якої забезпечують мандрівникам безкоштовну ночівлю.

Поїсти можна у кафе за 5-7 доларів. З іншого боку, на ринку можна купити за долар велику папайю, кокос – теж за долар, а кілограм сирих морепродуктів – за 2,5 долари, або ж безкоштовно зірвати манго з дерева.

 

Білі, червоні та чорні

3,5 млн. населення (а загальна кількість панамців – 3 млн. 660 тис.) живе у столиці, решта – на узбережжі, здебільшого Карибському.

Вся Панама кольорова і строката. Такої кількості різних людей мені не доводилось бачити ніде. Тут є білі, червоні та чорні, розмальовано-татуйовані, пірсинговані, закосичені й дредовані.

Бандитський район Чорільйо

У багатих районах центру міста живуть заможні венесуельці та колумбійці, а місцеві – на околицях. Дуже багато індіанців, які тут є корінним населенням. До речі, окрім рому і панамки, на пам’ять варто придбати в індіанців речі їхньої ручної роботи – плетений одяг, розмальований кислотними кольорами.

Всі панамці емоційні, бавляться інтонаціями і наголосами. Дуже пристрасні. Навіть цибулю ріжуть з такими емоціями, наче це перший весільний танець.

Більшість панамців схожі на маленьких пузатих ведмедиків.

 

Пріоритетом панамських сімей є родинні цінності і традиції. Ревні католики, вони щонеділі відвідують богослужіння в церкві.

Мають обережне ставлення до американців. Називають їх «green go» (англ. – зелені, йдіть геть). Так історично склалося. Тривалий час Панамський канал належав США. І Панама практично нічого на цьому не заробляла. А зараз це 80% прибутку всієї держави.

 

«Це ж джунглі!»

Клімат насправді паскудний. Сильна спека постійно змінюється затяжною зливою, тому взагалі ніхто не ходить пішки. Незалежно від того, бідний чи багатий панамець, він неодмінно пересувається на власному позашляховику. Взагалі Панама – наймокріша держава у тропіках. Сезон дощів триває аж дев’ять місяців. Зрештою, це ж джунглі!

Вразили птахи, вони неймовірних розмірів. Здається, наче ти потрапив у фільм «Парк Юрського періоду».

До речі, в Панамі варто завітати у нещодавно відкритий неймовірний музей «BioMuseo», де є все біорізноманіття, яке країна плекала впродовж століть. З відеоінсталяціями та лазерними шоу. Тим паче, в Панамі живе більше птахів, жуків, амфібій і тварин, ніж у всій Північній Америці.

 

Злидні та розкіш

По всій Панамі дикі контрасти. Тоді, як елітні райони центральної частини столиці забудовані фешенебельними багатоповерхівками, ресторанами і готелями, зовсім  поруч, усього за кілька кроків, можна потрапити в нетрі величезного злиденного бандитського району Чорільйо.

Панама дуже приваблює іноземців. Усі з Південної Америки збігаються туди, адже це величезна офшорна зона. Низькі податки та ідеально вигідні умови для ведення бізнесу. На початку своєї подорожі я зустрічала тільки бразильців, венесуельців, колумбійців. Це були бізнесмени, які перевели свої активи в Панаму, бо там простіше заробляти гроші. Але не все так гладко. Адже їм доводиться працювати з панамцями, чиє ставлення до праці та бізнесу далеко не таке, як у сусідів.

Панамці – надзвичайно ледачі люди, які поспішають повільно і максимально насолоджуються розміреним життям. Тим не менше, вони кажуть, що дуже важко працюють: з 17.00 до 22.00, здебільшого в сфері обслуговування. Відповідно, так і заробляють. У столиці Панами – Панама-сіті – мінімальна зарплата становить 600 доларів. То є мало, але в принципі достатньо. На острівній частині Панами – взагалі 200 доларів. Однак тамтешнім жителям і не треба лімузинів. Вони ходять босі, а їжа росте на деревах.

В обігу дві валюти – долар і національна грошова одиниця – бальбоа, названа на честь панамського національного героя. Співвідношення – 1:1.

 

Музей “BioMuseo”

 

Гастрономічний лікбез

Стандартний ланч у Панама-сіті: тамай – кукурудзяне пюре зі спеціями та кокосовим молоком; піва – насіння кокосової пальми (варене у воді з маслом), на смак – щось між вареною картоплею та молодою кукурудзою; варений платанос – зовні схожий на банан, з нього роблять чіпси, які за смаком нагадують деруни і подаються зі сметаною. Смачно й екзотично.

Також у столиці полюбляють страви китайської кухні, бо вони дешеві.

Панамці їдять великі порції і здебільшого смажену та жирну їжу. Вочевидь, саме тому панамські красуні такі пишні.

 

Тамай, платанос і піва

Сієста нон-стоп

Панамці перебувають у постійному режимі сієсти. Життя на острові – це серфінг і латиноамериканські танці, ром, екваторіальне сонце і тропічні дощі, красиві, засмаглі й безтурботні люди без обмежень. Домовленості – умовні, стосунки – не обов’язкові. Тут усі чужі та всі рідні, імена – зайві, вікові рамки – нецікаві, традиції та звичаї – спільні. Тут життя під гітару і бонг, під реггі і під футбол.

До речі, про футбол. Для панамців це релігія. Мало не цілодобово повсюди відбуваються чемпіонати. В футбол грають усі – від старого до малого.

Панама – це місце, де немає часу. Туди варто повернутися.

 

 

Записала Наталя МОСТОВА